Екзистенціал "Любов" у романах "Недуга" Є.Плужника й "Закохані жінки" Д.Г. Лоуренса

Abstract

У статті здійснено типологічний аналіз особливостей художнього осмислення екзистенціалу «любов» у романах «Недуга» Євгена Плужника та «Закохані жінки» Девіда Лоуренса. Увагу сфокусовано на любові-еросі, в якій, на відміну від інших форм цього почуття (філія, сторге, агапе), екзистенція сягає метаграничного рівня. Спостережено, що любов як найвища цінність індивідуального буття опозиціонується негативним явищам об’єктивної дійсності та проявам людської обмеженості. В українській та англійській літературі міжвоєнних десятиліть любовна тематика постає одним із дієвих засобів продукування альтернативного мистецтва та вираження нової свідомості. Набуваючи якісних трансформацій, вона актуалізується у площині дихотомій раціональне / чуттєве, матеріальне / духовне, суспільне / особисте тощо. Визначальним в еротичному дискурсі є особистісний компонент, в якому увиразнюється онтологічний конфлікт нормативної й ненормативної свідомості, що ілюстровано в аналізованих романах на прикладі різних моделей поведінки персонажів у стані закоханості. Для обох творів характерним є зображення амбівалентності любові, яка означає долання відчуженості, водночас сама створює обмеження та екзистенційні кризи. Переживаючи любовну пристрасть, герої романів опиняються у граничній ситуації, що веде до осягнення власної сутності. Трансцендентна здатність любові в кожному випадку залежить від рівня самоусвідомлення персонажа, його внутрішньої готовності подолати вузькість буття, детермінованого об’єктивним світом. У процесі дослідження виявлено, що персонажам із домінуванням раціонального начала (Орловець, Звірятин, Кріч) властива любов-пристрасть, позначена однобічністю й незрілістю стосунків, які приречені на поразку, натомість герої, наділені інтуїтивним мисленням (Сквирський, Біркін), прагнуть до цілісності любові-еросу в єднанні тілесного й духовного. Спільною для аналізованих творів є думка про неможливість досягнення гармонійних взаємин між закоханими, на заваді яких стоять як гендерні суперечності, так і суспільні обмеження, спрямовані на нівелювання індивідуального в людині.

The article deals with the typological analysis of artistic comprehension of the existential «love» in the novels “The Illness” by Yevhen Pluzhnyk and “Women in Love” by David Lawrence. Attention is focused on love-eros, in which, unlike other forms of this feeling (agape, storge, philia), man’s existence reaches a meta-boundary integrity. In the course of the analysis it has been proved that love as the highest value of individual existence is opposed to negative phenomena of objective reality. In the Ukrainian and English literature of the interwar decades, love is considered as an effective means of the production of alternative art and expression of a new consciousness. Reaching during this period significant qualitative transformations it manifests itself in the plane of the opposition rational / sensual, material / spiritual, social / personal, etc. The defining in the erotic discourse is considered a personal component which reveals the ontological conflict of normative and non-normative consciousness. This peculiarity is illustrated in the analyzed novels by the example of different models of the characters’ behavior in a state of love. In both works of art love is shown as an ambivalent feeling which help overcome alienation, at the same time it itself creates restrictions and existential crises. Thus, experiencing passion, the personages find themselves in a boundary situation, which leads to comprehension of their own essence. The transcendental ability of love in each case depends on the level of self-awareness of an individual, his inner willingness to overcome the limitations of existence, determined by the objective world. It has been observed that the characters with a rational dominant (Orelovets, Zviryatyn, Сrich) prefer a love-passion, marked by one-sidedness and immaturity of relationships which is doomed to defeat. Instead, their antipodes (Skvyrsky, Birkin) strive for the integrity of love-eros in the unity of physical and spiritual. Common to the works is the idea that it is impossible to achieve a harmonious relationship between lovers who encounter both gender disagreements and resistance of a social mechanism.