Від співпраці до ворожнечі: протистояння Карпатської Січі та чехословацьких органів безпеки (1938-1939)

Abstract

Розглянуто еволюцію відносин між парамілітарною організацією Карпатська Січ та чехословацькими органами безпеки на території автономної Підкарпатської Русі (Карпатської України) на межі 1938–1939 рр. у бік посилення взаємної ворожнечі. На підставі широкого кола архівних джерел простежено три лінії конфлікту: 1) втручання січовиків у сферу громадського порядку й безпеки; 2) античеські виступи, спровоковані суперечливим рішенням Праги призначити чеського генерала армії Лева Прхалу (Lev Prchala) третім міністром автономного уряду Карпатської України; 3) спроби викрадення січовиками зброї та амуніції зі складів чехословацької жандармерії. Зазначено, що хоча тертя між карпатськими січовиками та чехословацькими органами безпеки були помітні й раніше, однак саме рішення празького уряду про призначення генерала Л. Прхали в середині січня 1939 р. сколихнуло карпатоукраїнське суспільство, призвівши до ескалації чесько-українських відносин і посилення міжнаціональної напруги у Карпатській Україні. Також вказано, що воно сприяло радикалізації самої Карпатської Січі зростанням агресії її членів до чеської присутності у краї. Констатовано, що ці події поставили на порядок денний Організації народної оборони Карпатська Січ (ОНОКС) питання заміни чехословацького безпекового корпусу на території Карпатської України, вилилися у кілька збройних сутичок із чехами і спроби захоплення січовиками зброї зі складів жандармерії. Вказано, що автономний уряд, як правило, займав сторону січовиків у цих конфліктах, переслідуючи власні інтереси щодо посилення впливу на правоохоронні органи у краї. Простежено, що в умовах наростання напруги, збройний конфлікт, який спалахнув між карпатськими січовиками та чехословацькими військами в Хусті й околицях напередодні розпаду Чехо-Словацької Республіки (ЧСР), не був випадковістю, а став логічним підсумком експонентної ескалації їхніх відносин у попередні місяці. Зазначено, що досліджуваний антагонізм був певним віддзеркаленням загальних процесів у Другій ЧСР, де автономні регіони Словаччини та Підкарпатської Русі боролися за більші повноваження у сфері безпеки та прагнули позбутися надмірної опіки з боку Праги. Вказано, що в цьому відношенні дії Карпатської Січі проти чехословацької жандармерії мали чимало подібного з античеськими виступами Глінкової гвардії у Словаччині.