Благодійницька діяльність православних монастирів Півдня України в другій половині ХІХ ст.- 1917 р.

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю в теоретичному осмисленні історичного досвіду у сфері соціальної допомоги та його практичному застосуванні в сучасній благодійницькій діяль- ності православної церкви. Метою статті є комплексний аналіз благодійництва монастирів південноукраїн- ських єпархій в другій половині ХІХ ст. – 1917 р. Основні методи, використані в дослідженні, поділяються на теоретичні (аналіз, синтез, порівняння) та емпіричні (аналіз документів). Здійснено аналіз основних форм та методів соціальної допомоги нужденним. Метод порівняння, або компаративний аналіз дозволив визначити спільні риси та особливості благодійництва православних монастирів Півдня України. Реконструкція подій та процесів, узагальнення висновків, формування цілісного знання щодо проблеми дослідження стало можливим завдяки використанню методу синтезу. Аналіз документів (якісний та контент-аналіз) застосовувався в роботі з господарчо-розпорядчими документами монастирів. Кількісні дані дають змогу більш точно та всебічно виявляти тенденції і закономірності, провести узагальнення та зробити висновки про обсяги та ефективність благодійницької діяльності. В результаті дослідження з’ясовано, що основними формами благодійництва монастирів півдня України були: надання медичної допомоги, утримування шкіл, матеріальна підтримка духовних училищ, особиста участь настоятелів монастирів у діяльності доброчинних товариств, створення притулків для біженців і тимчасових лазаретів для поранених воїнів. Окрім того, доведено, що на масштаби такої діяльності безпосередньо впливав рівень матеріального забезпечення обителі.

The relevance of the study is due to the need for theoretical understanding of historical experience in the fi eld of social assistance and its practical application in modern charitable activities of the Orthodox Church. The purpose of the article is a comprehensive analysis of the philanthropy of Orthodox monasteries in the Southern Ukrainian dioceses from the second half of the nineteenth century till 1917. The main methods used in the study are divided into theoretical (analysis, synthesis, comparison) and empirical (document analysis). The analysis of basic forms and methods of social assistance to the people in need is carried out. The method of comparison, made it possible to determine the common features and peculiarities of the charity of the Orthodox monasteries of Southern Ukraine. Reconstruction of events and processes, generalization of conclusions, formation of holistic knowledge about the research problem became possible due to the use of the synthesis method. Analysis of documents was used in working with economic and administrative documents of monasteries. In general, it is the quantitative data that allow more accurately and comprehensively identify trends and patterns, make generalizations and draw conclusions about the scope and effectiveness of charitable activities. The study found that the main forms of philanthropy of monasteries in Southern Ukraine were as follows: philanthropic activities, medical care, maintenance of schools, fi nancial support of theological schools, personal participation of abbots in the activities of charities, the establishment of shelters for refugees and temporary hospitals for the wounded warriors. Church charity was an important complement to the private and public support of the people in need.