"Золоте" руно: проблеми товарності південноукраїнського мериносового вівчарства пореформенного періоду

Abstract

У статті розглядаються особливості розвитку мериносового вівчарства як товарної галузі господарювання у південноукраїнських губерніях пореформеної доби. Охарактеризовано її залежність від запитів фабричної промисловості та європейського ринку. З’ясовано, що протягом перших десятиліть пореформеного періоду вовна продовжувала виступати важливою товарною одиницею вітчизняного експорту. Простежено динаміку цін на вовну та обсяги експорту, з’ясовано їх залежність від зовнішньоекономічної кон’юнктури, політичної ситуації тощо. Увагу акцентовано на причинах скорочення її товарообігу на внутрішньому та зовнішньому ринках. Визначено, що поява на світовому ринку нових постачальників з дешевою сировиною спричинила падіння цін, здешевлення вітчизняної вовни та скорочення обсягів її експорту. Зростання імпорту вовняної продукції значно ускладнювало спроби місцевих заводчиків розширити внутрішні ринки збуту. Окреслено заходи місцевих вівчарів щодо збереження товарності вовни та прибутковості галузі в цілому, що полягали в покращенні якісних характеристик вовни відповідно до ринкових запитів та кількості отримуваного продукту. Вказано на формування нових напрямів розвитку вівчарства у регіоні з метою збереження його конкурентоспроможності. Вихід власники вбачали у розведенні максимально наближеного щодо ринкових запитів типу вівці – витривалої та невибагливої, м’ясної породи з довгою та важкою камвольною вовною. Висвітлено внутрішні проблеми екстенсивного місцевого вівчарства, що полягали насамперед у скороченні пасовищних угідь через розвиток товарного землеробства, неконтрольованій метизації, відсутності кваліфікованих та досвідчених працівників з бонітування та догляду за вівцями. Увагу акцентовано на зростанні собівартості вовни через здорожчання кормів як найвагомішої складової у її розрахунку. Зроблено висновок про поступальну детоваризацію вовни як основного продукту мериносового вівчарства та неспроможність утримання провідних позицій без залучення додаткових джерел прибутку з галузі, державної підтримки, запровадження фахової підготовки персоналу та наукового супроводу розвитку цієї галузі господарювання.

The article considers the peculiarities of the development of merino sheep as a commodity industry in the postreform era's southern Ukrainian provinces. Its dependence on the demands of the factory industry and the European market is characterized. It was found that during the first decades of the post-reform period, wool continued to be an essential commodity unit of domestic exports. The dynamics of wool prices and export volumes are traced, their dependence on the foreign economic situation, political situation, etc. is clarified. Attention is focused on the reasons for the reduction of its turnover in the domestic and foreign markets. It is determined that the emergence of new suppliers of cheap raw materials on the world market has led to falling prices, cheaper domestic wool, and reduced exports. The growth of imports of woolen products significantly complicated the attempts of local breeders to expand domestic markets. The measures of local shepherds to preserve the marketability of wool and the industry's profitability as a whole, which were to improve the quality characteristics of wool under market demands and the quantity of product received, are outlined. The formation of new directions of sheep breeding development in the region is indicated to preserve its competitiveness. The owners saw the way out in breeding the type of sheep as close as possible to market demands – hardy and unpretentious, meat breed with long and heavy worsted wool. The internal problems of extensive local sheep breeding are highlighted, which primarily reduced pastures due to the development of commercial agriculture, uncontrolled metallurgy, lack of qualified and experienced workers for grading, and care of sheep. Attention is focused on the growth of wool's cost due to the rise in feed price as an essential component in its calculation. The conclusion is made about the progressive detovarization of wool as the main product of merino sheep and the inability to maintain leading positions without attracting additional income sources from the industry, government support, introduction of professional training, and scientific support the development of this industry.