Reflexion on the affair of Engelbert Kucera in the Czech press

Abstract

During World War I and after the establishment of the Independence of Czechoslovakia (1918), the socialist movement in the new republic underwent a stage of opinion differentiation, which resulted in the division of the Czech Social Democratic Party. The left faction became independent in 1921 and formed the Communist Party of Czechoslovakia as part of the 3rd International. Part of the fierce internal-party and later inter-party struggle was also the so-called Kučera’s affair caused by the publication of information about the Communist International’s demand interpreted by Béla Kun to organise a proletarian revolution in the country, which would also result in the liquidation of the bourgeois Czechoslovak Republic. The report had a negative response with the public and in the press, and the reform-oriented leadership of the Social Democratic Party took advantage of these moods to discredit Communism and the Communist Party. In the period before the First World War, Engelbert Kučera was a young worker in South Moravia and was one of the avid functionaries of the Social Democratic Party. After the outbreak of war, he was drafted into the Austro-Hungarian army and sent to the Southern Front where he soon fell into Russian captivity. After the 1917 Russian October Revolution, his thinking underwent a transformation, and he belonged to the radically oriented Bolsheviks. He joined the Russian Communist Party (Bolsheviks) and was also the founder of the Communist Party of Czechoslovakia in Ruthenia. However, when he returned to his homeland and reflected on Soviet Russia developments during 1917 – 1921 and conditions in the communist movement in Czechoslovakia, his thinking evolved again. Kučera deviated from Bolshevism, leaving the left Marxist wing of social democracy and becoming a critic of violent methods accompanying the societal transformation. He was convinced that the optimal approach to establish socialism was not revolution, but evolution, the path of reforms that was followed by the Czech Social Democratic Party’s right-wing. He maintained this belief continuously until his death. The core of the presented article is a stage from Kučera’s life journey. It presents data from its most critical phase. The affair caused by Kučera is reconstructed through the evocation of selected articles published in the press published in the Czech lands.

В період Першої світової війни та після виникнення незалежної Чехословаччини (1918) соціалістичний рух у новій республіці пройшов стадію диференціації поглядів, внаслідок чого відбувся розкол чеської соціально- демократичної партії. Ліва фракція в 1921 р. відокремилась і заснувала Комуністичну партію Чехословаччини у складі ІІІ Інтернаціоналу. Частиною запеклої внутрішньопартійної, а згодом – міжпартійної боротьби була й так звана справа Кучери, спричинена оприлюдненням інформації про вимогу Комуністичного інтернаціоналу, інтерпретовану Белою Куном, викликати в країні пролетарську революцію, що призведе також до ліквідації буржуазної Чехословацької Республіки. Повідомлення викликало негативну реакцію громадськості та преси, і керівництво соціал-демократичної партії, орієнтоване на реформи, скористалося цими настроями для дискредитації комунізму та комуністичної партії. Перед Першою світовою війною молодий Енгельберт Кучера працював робітником на Південній Моравії та був одним із затятих функціонерів соціал- демократичної партії. Після оголошення війни він був призваний до австро-угорської армії та опинився на південному фронті. Тут він незабаром потрапив у російський полон. Після жовтневої революції 1917 року його мислення змінилося, і він приєднався до радикально налаштованих більшовиків. Вступив до Російської комуністичної партії (більшовиків) і був також засновником Комуністичної партії Чехословаччини на Русі. Проте, повернувшись на батьківщину та розмірковуючи про розвиток подій у радянській Росії в 1917 – 1921 рр. і ситуацію в комуністичному русі Чехословаччини, Кучера переглянув свої погляди. Він відхилився від більшовизму, залишив ліве марксистське крило соціал-демократії та став критиком насильницьких методів, що супроводжують трансформацію суспільства. Він був переконаний, що оптимальним способом утвердження соціалізму є не революція, а еволюція, шлях реформ, якого дотримувалося праве крило чеської соціал-демократії. Це переконання він зберіг аж до смерті. Змістом представленої статті є уривок життєвого шляху Кучера. У ній представлені дані його найкритичнішого етапу. Справа, спричинена Кучерою, реконструйована за матеріалами окремих статей, опублікованих у друку, що виходив у чеських землях.