Принцип справедливості у філософії античних філософів

Abstract

Справедливість – це правова категорія. В Україні питання справедливості є актуальним з огляду на те, що наша держава прагне стати членом Європейського Союзу, проводяться численні реформи. Питання справедливості в Україні піднімають і філософи, і юристи, і політики. Наразі ми є свідками несправедливості та свавілля у нашій державі. Основу у розуміння принципу справедливості заклали такі античні філософи як Сократ, Платон, Аристотель та Цицерон. Автор поставив собі за мету дослідити принцип справедливості у філософії видатних античних філософів. Аналізує міркування Сократа, Платона, Аристотеля та Цицерона. Сократ шукає справедливість і прагне до неї. Закликає дотримуватися законів. Він є патріотом, бо шанує Батьківщину. На його думку, не можна чинити насильство над матір’ю, батьком, Батьківщиною. Люди повинні бути мудрі і дотримуватися космічних законів. Справедливість потрібна всім. Сократ був несправедливо засуджений, але сприйняв це спокійно, хоча і мав можливість втекти із в’язниці, проте залишається у ній. Платон у своїй праці «Держава» досліджує справедливість, яка є нематеріальна, її не можна зруйнувати, бо це не річ. Для того, щоб бути душевно здоровим треба мати справедливість у душі. Для Платона справедливим є те суспільство, де людина може реалізувати свої природні здібності. Не потрібно заважати працювати іншим. Аристотель свої погляди на рахунок справедливості висловив у «Нікомаховій етиці». Справедливість має служити суспільству. Для Аристотеля справедливість – це принцип, який регулює відносини між людьми щодо розподілу соціальних цінностей. Великий філософ виділив два види справедливості – це зрівняльна та розподільна. На думку Аристотеля, краще дотримуватися несправедливого закону, ніж не виконувати взагалі ніякий. Недотримання закону призводить до хаосу. Аристотель є прихильником приватної, а не колективної власності. Наслідком приватної власності є нерівність, яка надає можливість виявити щедрість. Цікаво Аристотель висловився і про «hubris» – несправедливість. Не можна принижувати гідність інших. А «hubris» характерна саме для нашої держави. Цицерон вважав, що у основі права лежить властива природі справедливість. На його думку, справедливість вимагає не шкодити іншим і не порушувати чужу власність. Справедливість є основою людського існування.