Практичне значення антропоцентризму суб'єктів публічної влади в розвитку сучасного державотворення

Abstract

Ефективність функціонування організації публічної влади сьогодні цілком залежить від вправності використання людського чинника суб’єктом владних повноважень, тобто його знань, вмінь і навичок. Організація більшості сучасних держав базується на нормах конституцій і конституційних законів. Від формулювання цих норм залежить належне виконання повноважень суб’єктами публічної влади. Окрім цього їхнє виконання також залежить від злагоджених механізмів, які передбачені в конституційному законодавстві. Проте важливо, щоб ці механізми також враховували елемент людського чинника, тобто явище антропоцентризму у сучасному конституціоналізмі, яке визначає людину та її юридично обумовлену поведінку сутністю суб’єкта практичної реалізації норм конституційного права. Із врахуванням цього аспекту конституційно обумовлені механізми організації держави зуміють діяти на значно досконалішому рівні та бути результативніші у своєму функціонуванні. Дослідження ґрунтується на застосуванні методу юридичного антропоцентризму, який відображає формування, функціонування, зміну права та держави відповідно до людського чинника (знань, умінь, навичок) суб’єкта владних повноважень. Фундаментом дослідження є співвідношенням конституціоналізму, конституційного ладу із державою та громадським суспільством.Розкривається міркування, що конституційний лад базується на суспільному ладі, який випливає із юридичної організованості суспільства. Ефективне державотворення залежить від ефективного громадянського суспільства в якому держава є інтересом кожного громадянина – члена цього суспільства. Огляд практичного значення антропоцентризму суб’єктів публічної влади для конституційного державотворення відображається у пропозиціях щодо покращення структури та функціонування органів державної влади, зокрема: конституційно-правового статусу парламентаря у частині його мандата, президента – щодо питання про вимоги мовного цензу, а також попередньої підготовки до зайняття посади, урядовця та державного службовця щодо конституційних вимог освіти; структури державних органів та їхнього більш простого формування; функціонування судової влади крізь призму удосконалення судового процесу, в якому сторони будуть не відомі одне одному, а також його механізмів і конституційних засад.