Відмежування відповідальності за дії третіх осіб (ст. 618 ЦК України) від інших суміжних правовідносин

Abstract

Стаття присвячена питанням співвідношення відповідальності за дії третіх осіб (ст. 618 ЦК України) від інших суміжних правових конструкцій, а саме конструкції, яка лежить в основі покладення обов’язку з відшкодування шко- ди на інших осіб, відповідальності довірителя за дії свого повіреного, а також відносин, які виникають із договорів страхування цивільно-правової відповідальності. За наслідками аналізу кожного з видів правовідносин зроблено висновок, що в межах порівнюваних правовідносин про третіх осіб як самостійних суб’єктів цивільного правовідно- шення не йдеться, а, отже, підстав для позитивного висновку про те, що в межах порівнюваних правовідносин може йтися про відповідальність за дії третіх осіб, немає.

Статья посвящена вопросам соотношения ответственности за действия третьих лиц (ст. 618 ГК Украины) от других смежных правовых конструкций, а именно конструкции, которая лежит в основе возложения обязанности по возмещению вреда на другие лица, ответственности доверителя при действии своего поверенного, а также отношениях, которые возникают из договоров страхования гражданско-правовой ответственности. По результа- там анализа каждого из видов правоотношений, сделан вывод, что в пределах сравниваемых правоотношений о третьих лицах как самостоятельных субъектах гражданского правоотношения не идет речь, а, следовательно, оснований для позитивного вывода о том, что в пределах сравниваемых правоотношений может идти речь об от- ветственности за действия третьих лиц, нет.

The article is devoted to questions of the ratio of responsibility for actions of third persons (Article 618 of the Civil Code of Ukraine) from other related legal constructions, namely the design that underlies the obligation to indemnify others the liability of the principal for the actions of his attorney, as well as the relations arising from the contracts of civil liability insurance. According to the results of the analysis of each type of legal relationship, it is concluded that within the limits of comparable legal relations about third parties as independent subjects of civil law relations there is no mention, and, therefore, there are no grounds for a positive conclusion that within the limits of comparable legal relations one can speak of responsibility for actions of third persons.