СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ (на прикладі Закарпатської області)

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет», Ужгород, 2020. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2020. У дисертаційній роботі розроблено концептуальну модель реалізації потреб осіб похилого віку як чинника формування соціального самопочуття цієї категорії населення. Здійснено порівняльний аналіз основних підходів до вивчення старості у різних соціогуманітарних науках та соціології зокрема. Систематизовано теоретичні підходи соціологічної науки до змісту поняття «потреби», типологій потреб та їх класифікацій та експліковано поняття «потреби людей похилого віку». Розглянуто наукові традиції інтерпретації поняття «успішне старіння» у соціогуманітарних науках з особливою увагою до соціально-демографічних та соціокультурних аспектів цього явища. Описано найбільш поширені соціальні практики активізації осіб похилого віку у системі соціального обслуговування. Окреслено шляхи реалізації потреб людей похилого віку через формальні і неформальні мережі підтримки з увагою до впливу цих мереж на зміни «парадигми» сприйняття суспільством старості та подолання дискримінації щодо осіб похилого віку. Розроблено систему емпіричних показників соціально-демографічних та соціокультурних аспектів успішного старіння з перспективи задоволення потреб людей похилого віку та здійснено її апробацію. Розкриті результати дослідження думки людей похилого віку та членів їхніх сімей щодо наявних потреб та можливостей їх задоволення у Закарпатській області. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її відповідність загальному стану та тенденціям розвитку сучасного українського суспільства, окреслено ступінь наукової розробленості, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічні засади, наукову новизну й теоретико-практичну значущість отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи та публікації автора. У першому розділі «Теоретико-методологічні підходи до вивчення старіння» з’ясовано, що у науковій літературі представлений насичений дискурс, у якому надається характеристика явищу старості та старіння як особливого виміру біологічно-медичного, соціально-психологічного та соціокультурного буття людини. У розумінні сутнісної природи, критеріїв, меж старості склалися два відмінних підходи: 1) характеристика старості подається через функціональний вимір (здатність людини виконувати оплачувану роботу та широкий спектр соціальних ролей, засвоєних на етапі зрілості); 2) хронологічний вимір (через архаїчне розуміння старості як фізичної непрацездатності до встановлення у законодавстві формалізованого вікового порогу старості, після якого людина виходить на пенсію незалежно від реального рівня працездатності та безвідносно до функціональних можливостей). У соціології використовуються численні підходи до вивчення проблем старості і старіння. Серед них можна виділити найбільш значні: символічний інтеракціонізм, структуралізм, феноменологія, етнометодологія. У розділі обґрунтовується використання теорії потреб А. Маслоу з її подальшими уточненнями (Ф. Герцберг, Д. Мак Клелланд) при аналізі можливостей надання соціальних послуг старшому населенню державними та недержавними спеціалізованими організаціями. Це створює передумови аналізу ефективності та узгодженості діяльності тих чи інших органів, служб та установ у системі соціального захисту людей похилого віку із урахуванням стану і динаміки потреб отримувачів послуг, що є одним із головних принципів стратегічного планування соціальних послуг для людей похилого віку. У другому розділі «Задоволення потреб та соціальне самопочуття осіб похилого віку» характеризується сучасний стан категорії людей похилого віку в українському суспільстві. Відзначено, що підтримка людей похилого віку здійснюється за допомогою різнопланових ресурсів, а саме – формальних та неформальних мереж підтримки, волонтерства, держави, сім’ї, громади і суспільства у цілому. Формальна мережа підтримки реалізується через соціальну політику держави, що зорієнтована на дотримання конституційних прав щодо людей похилого віку та на їх соціальний захист. Визначено, що істотною характеристикою соціально-економічного контексту, в якому відбувається старіння значної частини українського суспільства, є явище деприваційної бідності. Деприваційна бідність оцінюється не за ресурсами, якими володіє індивід чи домогосподарство, а на основі переліку благ, брак яких відчувають люди. Це явище охоплює широкий спектр ознак – від харчування, забезпеченості непродовольчими товарами і послугами, безпечного природного чи соціального середовища до можливості включатися в суспільне життя та доступності закладів соціальної інфраструктури. Сюди належать і доступ до здорового способу життя, якісного харчування, якісних медичного обслуговування та освіти, комфортних побутових умов, а також доступ до роботи, що відповідає освітній кваліфікації людини. Саме ці ознаки найбільш точно відображають реальну ситуацію з умовами життя людей похилого віку в Україні. У розділі з’ясовано, що зміна структури сім’ї (збільшення кількості розлучень, зниження шлюбності і народжуваності, змішані сім’ї в результаті розлучення і повторного шлюбу) у поєднанні з демографічним старінням створюють серйозні загрози для надання допомоги між поколіннями. З’ясовано, що в період соціально-економічної і політичної нестабільності піддаються руйнуванню новим досвідом і практикою конкретних життєвих колізій і випробувань не тільки традиційні зразки соціальної поведінки, окреслені певними віковими параметрами, а й рівень домагань у представників різних вікових груп. Зокрема йдеться про поширене явище відмови осіб похилого віку від кар’єрних домагань. Виявлено, що на сучасному ринку праці з’являються нові форми зайнятості (віддалене робоче місце, фріланс, тимчасова зайнятість, дауншифтінг тощо). У третьому розділі «Прикладні аспекти дослідження реалізації потреб людей похилого віку (на прикладі Закарпатської області)» з’ясовано, що зміна структури сім’ї (збільшення кількості розлучень, зниження шлюбності і народжуваності, змішані сім’ї в результаті розлучення і повторного шлюбу) у поєднанні з демографічним старінням створюють серйозні загрози для надання допомоги між поколіннями. Загальний вплив процесів глобалізації поступово призводить до секуляризації автентичних культурних форм, а відтак впливає і на культурну традицію догляду людей похилого віку у сім’ї. На підставі вторинного аналізу соціологічних та статистичних даних виявлено, що найбільшої державної підтримки і уваги соціальних працівників потребують домогосподарства з подвійним демоекономічним навантаженням, які проживають у сільській місцевості та невеликих містах, домогосподарства пенсіонерів, а також одинокі жінки віком від 75 років. З’ясовано, що в період соціально-економічної і політичної нестабільності піддаються руйнуванню новим досвідом і практикою конкретних життєвих колізій і випробувань не тільки традиційні зразки соціальної поведінки, окреслені певними віковими параметрами, а й рівень домагань у представників різних вікових груп. Висновки дисертаційної роботи містять основні результати, отримані на основі реалізації поставлених завдань дослідження. Визначається здобуток дисертанта у вирішенні поставленої проблеми й перспективи подальшої розробки дисертаційної тематики. Отримані в ході дослідження висновки та результати надали можливість верифікувати закладені в його основу гіпотези, а їх комплексне узагальнення, своєю чергою, надає варіанти для внесення ряду пропозицій, що мають не лише теоретичну, але й практичну цінність. Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні та систематизації теоретичних здобутків соціологічної науки, присвячених темі потреб. Запропоновані в роботі теоретичні положення можуть бути використані для подальших теоретичних та емпіричних досліджень, пов’язаних з процесами старіння. Результати можуть бути застосовані в управлінській діяльності міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування, які опікуються регулюванням соціальних відносин в суспільстві, розробкою та впровадженням соціальної політики. Висновки та інші матеріали дослідження доцільно застосувати в розвитку діяльності геронтологічних центрів, університетів третього віку тощо. Результати роботи можна використовувати для розробок навчальних курсів «Соціологія особистості», «Соціологія віку», «Соціологія соціальної роботи», «Соціальна геронтологія». Ключові слова: старіння, старість, потреби людей похилого віку, соціальне самопочуття осіб похилого віку, успішне старіння.