Репрезентация концептов " радость" и "печаль" в русской и китайской фразеологии

Abstract

REPRESENTATION OF CONCEPTS «JOY» AND «SORROW» IN RUSSIAN AND CHINESE PHRASEOLOGY Abstract. The article is devoted to the study of the features of the representation of the concepts of «joy» and «sadness» in Russian and Chinese on the basis of phraseological units. Each nation has its own stable expressions, widely used in oral and written speech. They are closely related to his life, history, customs, knowing which you can better understand the mentality, national traditions and culture of the people. In this regard, a comparative analysis of phraseological units of the Russian and Chinese languages is relevant. The aim of the work is to identify common and distinctive features in the phraseology of these languages on the example of stable expressions representing the concepts of «joy» and «sadness». Despite the fact that Russian and Chinese phraseological units were formed under the influence of various philosophical and religious-mythological teachings, their analysis, in addition to differences, made it possible to identify common features. It has been established that in both linguistic cultures, joy and sadness are opposite emotions that invariably replace each other. In Russian and Chinese phraseological units, much attention is paid to the heart, as a place of localization of joy and sadness. Attention is drawn to the fact that sadness is associated in Russian and Chinese linguistic culture with physical pain. A large number of Russian and Chinese phraseological units have also been identified that claim that sadness has a negative effect on human health, and joy prolongs his life. It is indicated that excessive joy and sadness are equally harmful to the whole human body. The study identified national-specific features. In Chinese linguistic culture, according to the Taoist principle of wu-wei (non-action), a person should rejoice at what he has. In the Chinese national tradition, the «noble husband», observing the «principle of the golden mean», should not show joy and sadness. In Russian linguistic culture, sorrow is considered a mortal sin, true spiritual joy lies in serving God. In addition, it was found that different somatisms are used to express sadness and joy in Chinese and Russian phraseological units. Keywords: concept, joy, sadness, idioms, Confucianism, Taoism, Orthodoxy.

Анотація. Стаття присвячена дослідженням особливостей репрезентації концептів «радість» і «печаль» у росій- ській і китайській мовах на матеріалі фразеологізмів. У кожного народу є свої усталені вислови, широко використо- вувані в усній і писемній мові. Вони тісно пов’язані з його життям, історією, звичаями, знаючи які можна краще зрозуміти менталітет, національні традиції та культуру народу. У зв’язку з цим актуальним є порівняльний аналіз стійких висловів – фразеологізмів – російської та китайської мов. Метою роботи є виявлення спільних і рис у фразеології цих мов на прикладі стійких висловів, які репрезентують емоційні концепти «радість» і «печаль». Незважаючи на те, що російські та китайські фразеологізми формувалися під впливом різних філософських і релі- гійно-міфологічних навчань, їхній аналіз, крім відмінностей, дозволив виявити і загальні риси. Встановлено, що в обох лінгвокультурах радість і печаль є протилежними емоціями, які заміщають одна одну. У російських і китайських фразеологізмах велика увага приділяється серцю як місцю локалізації всіх емоцій, зокрема радості й печалі. Крім того, звертається увага на те, що печаль асоціюється в російській і китайській лінгвокультурі з фізичним болем. Також виявлено велику кількість російських і китайських фразеологізмів, які стверджують, що печаль негативно впливає на здоров’я людини, а радість продовжує їй життя. Однак у той же час вказується, що надмірна радість і печаль однаково шкідливі всьому організму людини. У ході дослідження визначено також і національно-специфічні риси. У китай- ській лінгвокультурі відповідно до даоського принципу у-вей (недіяння), людина повинна радіти тому, що вона має. А в російській національній традиції «благородний муж», дотримуючись «принципу золотої середини», не повинен виявляти радість і печаль. У російській лінгвокультурі печаль вважається смертним гріхом, справжня духовна радість полягає в служінні Богу. Крім того, встановлено, що для вираження печалі і радості в китайських і російських фразео- логізмах використовують різні соматизми. Ключові слова: концепт, радість, печаль, фразеологізми, конфуціанство, даосизм, православ’я.

Аннотация. Статья посвящена исследованиям особенностей репрезентации концептов «радость» и «печаль» в русском и китайском языках на материале фразеологизмов. У каждого народа есть свои устойчивые выражения, ши- роко используемые в устной и письменной речи. Они тесно связаны с его жизнью, историей, обычаями, зная которые можно лучше понять менталитет, национальные традиции и культуру народа. В связи с этим актуальным является сопоставительный анализ фразеологизмов русского и китайского языков. Целью работы является выявление общих и отличительных черт во фразеологии данных языков на примере устойчивых выражений, репрезентующих концепты «радость» и «печаль». Несмотря на то что русские и китайские фразеологизмы формировались под воздействием различных философских и религиозно-мифологических учений, их анализ, помимо различий, позволил выявить и общие черты. Установлено, что в обеих лингвокультурах радость и печаль представляют собой противоположные эмоции, неизменно замещающие друг друга. В русских и китайских фразеологизмах большое внимание уделяется сердцу как месту локализации всех эмоций, в том числе радости и печали. Кроме того, обращается внимание на то, что печаль ассоциируется в русской и китайской лингвокультуре с физической болью. Также выявлено большое коли- чество русских и китайских фразеологизмов, утверждающих, что печаль оказывает негативное влияние на здоровье человека, а радость продлевает ему жизнь. В то же время указывается, что чрезмерная радость и печаль одинаково вредны всему организму человека. В ходе исследования определены также и национально-специфические черты. В китайской лингвокультуре согласно даосскому принципу у-вей (недеяние) человек должен радоваться тому, что он имеет. А в китайской национальной традиции «благородный муж», соблюдая «принцип золотой середины», не должен проявлять радость и печаль. В русской лингвокультуре печаль считается смертным грехом, истинная духовная радость заключается в служении Богу. Кроме того, установлено, что для выражения печали и радости в китайских и русских фразеологизмах используют разные соматизмы. Ключевые слова: концепт, радость, печаль, фразеологизмы, конфуцианство, даосизм, православие.