Фразеологізми крізь призму синтаксичної функції: до окремих семантико-синтаксичних та формально-граматичних аспектів аналізу

Abstract

Анотація. Статтю присвячено окремим аспектам синтаксису фразеологічних одиниць. Хоча синтаксичні функ- ції останніх у мовознавстві і зазнали аналізу, досі ці питання розглядали переважно в канві структурно-граматичної класифікації фразеологічних одиниць, при цьому залишався поза увагою семантико-синтаксичний аспект та не акцен- тувалася увага на тому, як саме у формально-структурному аспекті варто оцінювати фразеологічний аналітизм. Оцінка останніх питань і визначає актуальність цього дослідження. Мета статті – проаналізувати проблемні питання синтаксису фразеологізмів в академічній та шкільній грамати- ках. Основні завдання полягають у тому, щоби відповідно до традиційної структурно-граматичної класифікації фра- зеологізмів схарактеризувати їхні формальні синтаксичні функції у зіставленні зі семантико-синтаксичними, опираю- чись на структурно-семантичну оцінку фразеологічного аналітизму; залучити оцінку фразеологічних одиниць, син- таксичний статус яких може визначатися проблемно, а також проаналізувати фразеологічний аналітизм у проекції на формально-структурну оцінку компонентів речення – простий / складений член. У результаті аналізу встановлено, що найчастотніша формально-синтаксична роль фразеологізмів – присудок (або головний член односкладного речення), а також такі другорядні ролі, як означення та обставина, корелюють із семантико-синтаксичною функцією – предикатом, первинним чи вторинним відповідно, що цілком умотивоване ядер- ністю конотативних сем у структурі фразеологізму, останні визначають ознакову скерованість фразеологічної одини- ці. Ознаково-предикатний характер фразеологізмів властивий більшості структурно-граматичних типів – дієслівних, субстантивних, ад’єктивних, адвербіальних, інтер’єктивних. Виявлено, що не всі одиниці здатні виконувати окрему синтаксичну функцію: ті, що мають модель двоскладного речення, можуть на формально-синтаксичному рівні за- знавати предикативного членування. Також зроблено обґрунтування не цілком виправданого у граматиці визначення структури підметів, виражених фразеологізмами, як складені, оскільки поняття синтаксичної складеності суперечить фразеологічному аналітизму. Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеологічний аналітизм, члени речення, предикат, простий / складе- ний присудок (підмет), семантико-синтаксичні, формально-граматичні функції.

Abstract. The article discusses certain aspects of the syntax of phraseological units. Although the syntactic functions of phraseological units, which can perform formal syntactic roles of the primary and secondary parts of the sentence, have been previously analyzed, much of existing research concentrates on the topic in the context of their structural-grammatical classification. The semantico-syntactic aspect of their analysis and the relevance of how the formal structural aspect is defined in phraseological analytism have been largely bypassed in research literature. The evaluation of the aforementioned issues defines the significance of this investigation. The primary purpose of this article is to analyze complex issues of the syntax of phraseological units in academic and school grammar. The main goals include characterizing their formal syntactic functions in comparison to their semanticosyntactic roles based on the structural-semantic evaluation of phraseological analytism according to the traditional structuralgrammatical classification of phraseological units; evaluating phraseological units whose syntactic status can be difficult to determine, and analyzing phraseological analytism from the perspective of the formal structural evaluation of the sentence components (the simple and compound parts of the sentence). According to the results of the study, the most common formal syntactic role of phraseological units is the formal predicate (or the primary part of the mononuclear sentence) as well as such secondary parts as the attribute and the adverbial. All the aforementioned syntactic roles of phraseological units correlate with their semantico-syntactic functions of the primary or secondary predicate respectively. This is fully motivated by the nuclearity of connotative semes in phraseological structures. Most of the structural-grammatical types of phraseological units, e.g., verbal, substantival, adjectival, adverbial, interjectional, can function as predicates. Additionally, it has been established that certain phraseological units cannot perform a separate syntactic function, i.e., those that constitute a two-member (binomial) sentence can be subjected to a predicative decomposition on the formal syntactic level. Since the notion of syntactic compoudness contradicts phraseological analytism, it has also been argued that characterising the structure of subjects as compound appears to be unfounded. Keywords: phraseological unit, phraseological analytism, parts of sentence, predicativity, simple/compound predicate (subject), semantico-syntactic, formal grammatical function.