Навіщо декларувати інформацію про померлого члена сім’ї?

Abstract

Статтю спрямовано на дослідження обов’язку декларанта відображати інформацію про померлого у звітний період члена своєї сім’ї. Охарактеризовано змістовні та суб’єктні межі вказаної необхідності: яка саме інформація підлягає декларуванню і щодо яких із членів сім’ї вона повинна зазначатися. Зазначено, що обсяг відображуваних у декларації відомостей може трактуватися з двох позицій: звужу- вально-етимологічної («паспортні» дані) та розширювальної (весь спектр інформації про померлу особу, в тому числі дані про динаміку її майна). Ми віддали перевагу останній із альтернатив, оскільки вона більше гармонізує з публічно-правовим механізмом протидії корупції та цілями антикорупційного фінансового контролю. Враховано поліструктурність категорії «члени сім’ї», яка володіє контекстним теоретичним і прикладним значенням. Виявлено, що вимога декларувати інформацію про померлих протягом звітного періоду стосується лише «фактичних» («неформалізованих») членів сім’ї, які набули відповідного статусу на підставі сукупності трьох ознак (спільне проживання, пов’язаність спільним побутом, наявність взаємних права та обов’язків сімейного характеру). Однак подібна вимога не є застосовною до «формалізованих» членів сім’ї суб’єкта декларування (які стали такими через наявність кровної спорідненості або відповідних актів цивільного стану). Аналіз положень національних нормативно-правових актів дав можли- вість встановити, що вимога про зазначення у декларації відомостей про померлих членів сім’ї (в тому числі інформації про їх майновий стан) є абсурдною, оскільки смерть особи є юридичним фактом, який спричиняє припинення будь-якого речового (і зобов’язального теж) права / обов’язку. З’ясовано, що недекларування відповідних відомостей може стати підставою для відкриття юрисдикційних проваджень щодо декла- ранта; проаналізовано (і визнано істотними) перспективи захисту від подібних «звинувачень». Наголошується, що хоча процедура декла- рування майна дійсно необхідна в демократичному суспільстві, вимога зазначати у декларації інформацію про померлого члена сім’ї є недоцільною, а нормативно-консультаційна база, якою регулюється вказане питання, потребує удосконалення. Ключові слова: декларант, завідомо недостовірні відомості, запобігання корупції, майновий стан, рекомендаційні норми, юрисдикційне провадження.

The article is focused on investigation the declarant's obligation to display information about a member of their family who died during the reporting period. The informative and subjective limits of the specified necessity are described: what information is to be declared and for which from family members it should be indicated. It is noted that the volume of information displayed in the declaration can be interpreted from two positions: narrowing-etymological (“passport” data) and broad (the entire range of information about the deceased person, including data on the dynamics of his or her property); preference was given to the latter alternative, since it more harmonizes with the public mechanism against corruption in general, and the objectives of anticorruption financial control in particular. The polystructure of the category “family members”, which has a contextual theoretical and applied value, is taken into account. It was found that the requirement to declare information about the deceased during the reporting period persons only concerns “actual” (“unformalized”) family members who acquired the corresponding status on the basis of a combination of three characteristics (cohabitation, connection with joint household, the presence of mutual rights and obligations of “family ties”). However, such a requirement is not acceptable regarding to the “formalized” family members of the subject of the declaration (who have become such due to the presence of blood relation or relevant civil status acts). An analysis of the provisions of national legal acts made it clear that the requirement to indicate in the declaration information about deceased family members (including information about their property status) is absurd, since the death of a person is a legal fact that entails the termination of any speech (also the obligatory) right / debt. At the same time, it was established that the non-declaration of relevant information could become the basis for the opening of jurisdictional proceedings against the declarant; the prospects of defense against such “accusations” were analyzed (and found to be significant). It is noted that although the procedure for declaring property is really necessary in a democratic society, the requirement to indicate in the declaration information about a deceased family member is impractical, and the regulatory, and advisory framework that regulates this issue needs to be improved. Key words: declarant, deliberately false information, prevention of corruption, property status, advisory rules, jurisdictional proceedings.