Фразеологічна норма в початковий період кодифікації: білоруська та українська кодифікаційна практика першої половини ХХ ст

Abstract

Анотація. Кодифікація літературної мови – це тривалий у часі процес, який не може охопити одночасно всіх мовних рівнів, оскільки вони мають різну динаміку розвитку та різне функціональне навантаження в ідіомі. Під час вивчення процесів кодифікації в українській та білоруській літературних мовах ХХ століття було встановлено, що пер- ший раунд кодифікації в цих ідіомах включатиме насамперед орфографічні параметри та арсенал лексичних засобів. Стандарти правопису, незважаючи на різну вагу їх основних принципів у цих мовах, керуються народними мовними традиціями, що склались у ХІХ ст. та закріпились у ХХ ст. серед українців та білорусів, вони були покликані найбільш повно відображати природні фонетичні образи ідіоми. Кодифікація морфологічних, словотвірних, синтаксичних норм відбувається у другому турі, про що свідчить відносно низька інтенсивність дискусії щодо кодифікації згаданих засо- бів. Фразеологічний матеріал привертає увагу згодом. Фразеологія як наука відокремилася від лексикології лише в 70-х роках ХХ століття, і цьому передували кілька десятиліть активних спроб виявити відповідні ознаки словосполучень як особливого типу мовних одиниць. Історичні умови ХХ століття були не дуже сприятливими для розвитку багато- функціональності української та білоруської літературних мов. Лише наприкінці ХХ століття, після розпаду СРСР, з’явилися передумови для вільного розвитку цих ідіом. У статті порушено проблему формування ідіоматичних норм в українській та білоруській літературних мовах у першій половині ХХ століття. Показано, що у словниках першої половини ХХ століття розпочато лише опис фраземної норми названих мов. Ступінь спорідненості між фразеологіч- ними нормами першої половини ХХ століття та сучасними фразеологічними нормами української та білоруської лі- тературних мов можна встановити після фронтального аналізу всіх випадків фразеографічного опису фразеологічних одиниць. Ключові слова: українська літературна мова ХХ століття, білоруська літературна мова ХХ століття, літературна норма, фраземна норма, фразеологія, фразема, фразеографія, унормування, кодифікація, кодекс літературної мови.

Abstract. Codification of literary language is a time-stretched process that cannot cover all language levels at once, as they have different dynamics of development and different functional load in the idiom. During the study of codification processes in the Ukrainian and Belarusian literary languages of the twentieth century it was found that the first round of codification in these idioms will include primarily spelling parameters and an arsenal of lexical means. Spelling standards, despite the different weight of their basic principles in these languages, are guided by the folk-speaking traditions that developed in the 19th century and became entrenched in the 20th century among Ukrainians and Belarusians, they were called upon to most fully reflect the natural phonetic images of the idiom. The codification of morphological, word-forming, syntactic norms takes place in the second round, as evidenced by the relatively low intensity of the codification debate regarding the mentioned means. Phraseological material attracts the attention of codification codes later. The fact is that phraseology as a science separated from lexicology only in the 70s of the twentieth century, and this was preceded by several decades of active attempts to identify the relevant features of phrases as a special type of language units. Historical conditions of the twentieth century were not very favourable for the development of multifunctionality of Ukrainian and Belarusian literary languages. Only at the end of the twentieth century, after the collapse of the USSR, did the preconditions for the relatively free development of these idioms appear. The article raises the issue of the formation of idiomatic norms in the Ukrainian and Belarusian literary languages in the first half of the twentieth century. It is shown that in the dictionaries of the first half of the twentieth century only the description of a phrasal norm of the named languages is begun. The degree of affinity between the phrase norms of the first half of the twentieth century and modern phrase norms of Ukrainian and Belarusian literary languages can be established after a frontal analysis of all cases of phraseographic description of phraseological units. Keywords: Ukrainian literary language of the 20th century, Belarusian literary language of the 20th century, literary norm, phrase norm, phraseology, phrase, phraseography, standardization, codification, code of literary language.