Деякі аспекти формування та класифікації політичних режимів в Україні та Грузії (2004-2013 рр.)

Abstract

У статті досліджено та проаналізовано специфіку формування політичних режимів в Україні та Грузії з 2004 по 2013 роки. Автор подає визначення політичних режимів досліджуваних країн. Специфіка дослідження полягає в неоднозначності до типології політич-них режимів ученими-політологами. Починаючи з 2004 року, Україна і Грузія пережили серію мирних протестів, що згодом отримали назву «Помаранчева революція» 2004 року в Україні і «Революція троянд» 2003 року в Грузії. Ці події значною мірою вплинули на подальший демократичний розвиток. Ющенко в Україні і Саакашвілі в Грузії проголосили курс на європейський розвиток держав та тісну співпрацю з НАТО в безпековому секторі. Грузини після двох війн (Абхазія 1992, Південна Осетія 2008 році) дуже чітко усвідомлювали необхідність у колективній безпеці для невеликих за територією країн. Українська держава на той час не мала жодних територіальних конфліктів та проблем, хоча Росія постійно тримала «руку на пульсі» і час від часу робила спроби втручання у внутрішню політику. Станом на кінець 2003 керівництво обох країн використовувало частково авторитарні методи управління, тому говорити про сформований демократичний режим не варто. Постає питання: як класифікувати такі режими?. У сучасній політичній науці такі режими називають «гібридними». Це спільний науковий термін для режимів, які об’єднують ознаки демократії та авторитаризму. Досліджуючи такі проміжні системи, учені ввели багато різних визначень, які можна умовно розділити на дві групи. Одні описують гібридний режим як «демократію з мінусами» (неліберальна демократія, проблемна демократія), інші – як «авторитаризм з плюсами» (конкурентний авторитаризм, електоральний авторитаризм). Щоб зрозуміти складність та особливості формування та класифікацію політичних режимів обох держав, слід провести комплексний аналіз політичних систем