Langston Hughes’s Style in His Story "On the Road"

Abstract

Abstract. Langston Hughes (1902‒1967) is considered to be paradoxically one of the most ambiguous as well as understandable writers of the American «Harlem Renaissance». His short stories as a key genre of his literary paradigm brought him a world fame and he is remembered now thanks to the peculiar author’s manner of writing. In this article the investigators deal with the problem of L. Hughes’s individual style, – a criterion, which, indeed, made this literary man a wide popularity among his famous contemporaries and future generations of writers. This constituent part of his creative work deserves a separate deep and detailed analysis. The authors of this article make an attempt to trace the uniqueness of L. Hughes’s style on the example of his well-known fragment «On the Road». As a result of the scientific work it was proved that the author widely used all stylistic levels – phonetics, lexicology, syntax and semasiology. On the level of phonostylistics the author of the story widely uses alliteration, onomatopoeia, graphon and italicized words which are helpful to demonstrate natural phenomena and to portray the main hero. From the viewpoint of lexicology, L. Hughes’s story is specific because the author prefers words of neutral and colloquial origin as he wants both to illustrate characterological features of Sargeant and to show the key addressee of the story. Here, we deal with the fact that L. Hughes wrote his fiction about ordinary people to be read by them, so, the choice of his word-stock is logical. Syntactically, the story «On the Road» is very representative as is considered to be suitable for realization the author’s goal. L. Hughes uses many stylistic figures in this piece of prose. Elliptical and nominal sentences, detached and parallel constructions, inversion, anaphoric sentences, repetitions, enumerations serve to reveal the main hero’s physical and psychological state. Means and devices depicting the imaginary background of the story are also presented in the text by the author. In this regard, L. Hughes uses epithets, similes, but they are frequently used in the laconic text of the story and create the image of winter and the destiny of the main hero. So, having explored stylistic peculiarities of the story «On the Road», the authors of this article came to conclusion that the author uses language media of all linguistic levels, he obtains the capaсity to combine them in a comparatively short textual space, and this combinability leads to the birth of a particular, extra-ordinary style of the author. One should take into account that this non-traditional manner of Hughes’s expressing thoughts also testifies about the fact that the usage of such style of writing is very powerful and appropriate to realize his global aim – to raise the racial problem, which was spread in America in the 30s, and which, moreover, L. Hughes was personally survived and, therefore, cordially sympathized himself. That’s why, in this story L. Hughes declares himself not only as a brilliant linguist but and as a convinced fighter against racism in the USA also with the help of his unique style of writing. Keywords: Langston Hughes, time of depression, racism, the Black, the White, language media, stylistic device, expressive means, author’s style.

Анотація. Американський письменник Ленгстон Г’юз (1902‒1967) – одна з унікальних особистостей «Гарлемського Відродження». З-під його пера вийшло чимало різножанрових творів, але оповідання цього літератора постають чи не найрепрезентативнішими не лише з точки зору концептуального змісту, а й у контексті реалізації автором своєї манери письма. Індивідуальний стиль Л. Г’юза – критерій, який приніс йому світову популярність та зробив унікальним серед літературних побратимів. Така складова творчої персоналії цього автора у вітчизняному мовознавстві (на відміну від зарубіжного) перебуває на периферії активного наукового пошуку. Автори статті здійснюють спробу з’ясувати специфіку індивідуального стилю Л. Г’юза на прикладі одного з його найвідоміших оповідань «На дорозі» («On the Road»). Результатом ґрунтовного стилістичного аналізу є висновок про те, що Л. Г’юз широко застосовує мовні засоби всіх рівнів – фонетики, лексикології, синтаксису та семасіології. На рівні фоностилістики автор оповідання віддає перевагу алітерації, ономатопеї, графону, а також засобам фонографічної сегментації тексту (курсивам). Авторською метою в цьому випадку є спрямованість на зображення реальних природних явищ, під час яких відбувається дія твору, а також з метою зображення психоемоційного та фізичного стану головного героя – безпритульного Сержента. На лексичному рівні мови автор оповідання яскраво демонструє головну мету своєї творчості – писати для простих і про простих людей. Саме тому лексичний запас слів в аналізованому фрагменті запозичений з нейтрального і з розмовного, адже автор прагне дати чіткі характеристики своєму героєві, зрозумілі, передусім, головним адресатам цього твору, які за соціальним статусом є подібними до Сержента. Стилістичний синтаксис постає надзвичайно потужною платформою для зображення різнопланових характеристик героя. Письменник часто послуговується еліптичними та номінативними конструкціями, паралельними та відокремленими фразами, інверсією, а анафори, повторення та перерахування допомагають авторові досягти своєї мети, а саме: не лише всебічно зобразити портрет головного героя, але й висловити своє ставлення до нього. Не в останню чергу автор користується і прийомами та засобами виразності, які є необхідними для структурування образності аналізованого оповідання. До кола пріоритетних слід віднести епітети та порівняння, що, як і мовні ресурси інших рівнів, також виступають напрочуд важливими для характеристики природних і соціальних явищ, залучені автором як тло для точнішого розуміння характеристик головного персонажа. Тож стилістична інтерпретаційна процедура дає можливість говорити про те, що Л. Г’юз використовує мовні засоби всіх рівнів і вдається до їхнього комбінування в межах лаконічного текстового простору, а це в загальному рахунку веде до появи нетрадиційної для тогочасного літературного контексту манери художнього викладення думок. Також слід окремо говорити про ще один висновок, який зробили автори цієї статті. Подібна форма реалізації авторських мистецьких амбіцій є навдивовижу вигідною для цього письменника, адже вона свідчить не лише про наявність його самобутнього авторського стилю, але й дозволяє йому порушити проблему расової дискримінації американського суспільства у 30-ті роки ХХ ст. Ключові слова: Ленгстон Г’юз, період депресії, расизм, темношкірі, біле населення країни, мовна парадигма, стилістичний прийом, засіб виразності, авторський стиль.