Соціальна природа і наслідки неформальної зайнятості населення.

Abstract

Трансформаційний процес, притаманний перехідній економіці України, включає в себе значні механізми тінізації і неформалізації. Думки з приводу значимості не- формальних інститутів не нові, а останнім часом вони стають усе більш актуальними, опиняються у сфері досліджень економістів, соціологів, політологів. Дуальний харак- тер інституційного середовища набуває вираженої специфіки в умовах інституційних змін, у перехідних станах суспільства. У міру зростання альтернативних інститутів порушується інституційний баланс як між формальними, так і між неформальними інститутами, а також між новими формальними і старими неформальними інститутами. Таким чином може виникнути феномен подвійної інституціоналізації як специфічної ознаки перехідного суспільства. Поширення неформальних соціальних практик є при- родною відповіддю на значне відставання розвитку легальних інститутів державної влади від розвитку реальних суспільних відносин, потреб та інтересів. Розглянуто низку гіпотез функціонування неформальної занятості, а саме її функціонування пов’язано з відсталістю країни, з характеристикою економічної периферії або із притулком для тих, хто не може легально працевлаштуватись.