Атрибути правового буття у християнському віровченні: середньовічний дискурс

Abstract

Стаття присвячена дослідженню категорії правового буття та виявлення його атрибутів у середньовічному хрис- тиянському правовому дискурсі. Обґрунтовується позиція, що джерелом порядку в християнстві є чистий акт тво- ріння, так розкривається зміст упорядкувальних процесів через творчість, яка дозволяє повноцінно вести дискурс про начала, а не просто про ієрархію сутностей. Автор розкриває положення, що у християнстві свобода є абсо- лютною категорією правового буття, тому що має абсолютні витоки. Розкриваючи людську природу через свободу, тим самим визнається, що всі її діяння належать виключно їй, а значить, і відповідає ніхто інший, як сама людина. У статті доводиться, що християнство підкріплює святість божественних норм трансцендентністю Бога відносно створеного ним світу. Правове буття фундується поняттям «над-буття», яке не підлягає сумніву, не залежить від світу речей, але може на нього впливати. Небуття – це абсолютна відсутність, яка є початковою, і лише вища сила задає буття як таке. Перехід із небуття в буття – це первісний метафізичний правовий акт впорядкування Творця, поза правом буття речей, і, зокрема, людей – неможливо. Автор констатує правове положення, що, успадковуючи гріховну природу, людина стає приреченою на покарання, що закладає розуміння правового балансу деструктивних і конструктивних процесів у суспільних відносинах. Правове буття християнства не знає, хто саме, коли і де вчинить порушення, але вони точно будуть. Християнське віровчення закладає в онтологію права вищу жертву та відплату за порушення встановленого порядку, тим самим правомірність і неправомірність поведінки людини завжди отримує метафізичний відгук. Автор робить резюме, що людське буття не є самодостатнім, людина закинута у створений світ, а тому її буття відбувається відносно законів, які цей світ задає. Ключові слова: правове буття, середньовіччя, християнство, Бог, право.

The article is devoted to the study of the category of legal being and to identify its attributes in medieval Christian legal discourse. It argues that the source of order in Christianity is the pure act of creation, thus revealing the content of ordering processes through creativity, which allows for a discourse on the beginnings, rather than simply on the hierarchy of entities. The author reveals that freedom in Christianity is an absolute category of legal existence because it has absolute origins. By revealing human nature through freedom, we thereby acknowledge that all its actions belong exclusively to it, and therefore no one else but the human being is responsible. The article argues that Christianity reinforces the sanctity of divine norms by the transcendence of God in relation to the created world. Legal being is based on the concept of over-being, which is beyond doubt and does not depend on the world of things but can be influenced by it. Nothingness is the absolute absence that is primordial, and only the higher power determines being as such. The transition from nothingness to being is the primordial metaphysical legal act of ordering the Creator, beyond the right of being things and in particular of humans impossible. The author proves the legal position that by inheriting the sinful nature a person becomes doomed to punishment, which establishes an understanding of the legal balance of destructive and constructive processes in social relations. The legal existence of Christianity does not know who, when and where it will commit violations but they certainly will. The Christian doctrine lays in the ontology of the right of the highest sacrifice and retribution for violation of the established order, thus the lawfulness and unlawfulness of human behavior always receives a metaphysical response. The author makes a summary that human being is not self-sufficient, human is abandoned in the created world, and therefore its existence occurs in relation to the laws that this world sets. Key words: legal existence, Middle Ages, Christianity, God, law.