Щодо проблемних питань використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій як доказів у кримінальному провадженні з урахуванням правових позицій верховного суду України

Abstract

У статті аналізуються проблемні питання використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій як доказів у кри- мінальному провадженні з урахуванням правових позицій Верховного Суду України. Звернено увагу на пряму залежність дотримання процедури проведення та використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій із забезпеченням прав і свобод особи. Підкрес- лено, що високий рівень актуальності досліджуваних питань зумовлений тим, що негласні слідчі (розшукові) дії виступають потужним засобом отримання доказової інформації у процесі розслідування тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, але водночас наявність таємної (негласної) складової частини в засобах і методах їх проведення безпосередньо пов’язана з обмеженням прав і свобод людини і потребує здійснення судового контролю для забезпечення гарантії законності таких обмежень. На підставі аналізу виправду- вальних вироків, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, виокремлено та систематизовано низку типових поми- лок, яких припускаються суб’єкти проведення негласних слідчих (розшукових) дій, унаслідок чого результати їх проведення не можуть бути оцінені судом як допустимий доказ. Звернено увагу на недотримання працівниками правоохоронних органів порядку, визначеного у статтях 104–106, 252 Кримінального процесуального кодексу України, під час оформлення протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; підкреслено важливість належного оформлення та долучення додатків до протоколів, складених за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Акцентовано увагу на правових позиціях найвищої судової інстанції щодо відкриття процесуальних документів, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та оцінці судом таких документів на стадіях судового розгляду. Наведено висновки за результатом аналізу позицій Верховного Суду України щодо використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій як доказів у кримінальному провадженні. Ключові слова: допустимий доказ, клопотання, доручення, ухвала, використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

The article analyzes the problematic issues of using the results of covert investigative (search) actions as evidence in criminal proceedings, taking into account the legal positions of the Supreme Court of Ukraine. Attention is drawn to the direct dependence of compliance with the procedure for conducting and using the results of covert investigative (search) actions to ensure the rights and freedoms of the individual. It is emphasized that the high level of relevance of the investigated issues is due to the fact that covert investigative (search) actions are a powerful means of obtaining evidentiary information in the investigation of serious and especially serious criminal offenses, but at the same time the presence of a secret component in the means and methods directly related to the restriction of human rights and freedoms and require judicial review to ensure the legality of such restrictions. Based on the analysis of acquittals contained in the Unified State Register of Judgments, a number of typical errors identified by the subjects of covert investigative (search) actions have been identified and systematized, as a result of which their results cannot be assessed by the court as admissible evidence. Attention is drawn to the non-observance by law enforcement officers of the procedure specified in Articles 104–106, 252 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, when drawing up protocols drawn up based on the results of covert investigative (search) actions; the importance of proper design and attachment of annexes to the protocols drawn up as a result of covert investigative (search) actions is emphasized. Emphasis is placed on the legal positions of the highest court on the opening of procedural documents, which became the basis for covert investigative (search) actions and the court’s assessment of such documents at the stages of trial. Conclusions are given based on the analysis of the positions of the Supreme Court of Ukraine on the use of the results of covert investigative (search) actions as evidence in criminal proceedings. Key words: admissible proof, petition, power of attorney, decision, use of results of conducting secret investigative (search) actions.