Position of judicial precedent of the European Court of human rights in selected countries

Abstract

The article deals with the place of case-law of the European Court of Human Rights in the national legal order in selected countries of the continental legal system on the example of Ukraine and the Slovak Republic. In particular, the status of decisions of the European Court of Human Rights under national law and their relationship to the rules of international law will be taken into analysis. Particular attention is paid to the findings of the relevant constitutional courts on determining the place of case-law of the European Court of Human Rights in the national legal order. The article considers the existing scientific debate on the scope of the case-law of the European Court of Human Rights, which should be applied by national courts. The author assumes the subsidiary nature of the rulings of the European Court of Human Rights and the fact that the rulings are not only a recommendation but constitute a soft law and are based on the principle that national law may define the place and role of different national public authorities in different ways. Thus, the binding nature of the rulings of the European Court of Human Rights may apply in different ways to the legislative, executive and judicial areas. Analysis of research on the role and significance of the case-law of the European Court of Human Rights is considering the legal position of the highest levels of the judicial system of Ukraine, the Slovak Republic and concludes that court decisions cannot be considered as mandatory for usage of law norms in comparison to the provisions of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The author suggests that this issue is similarly regulated in other countries of the European legal system, but with its distinct peculiarities. The principle that the case-law of the European Court of Human Rights is considered as fundamental by its legal nature and contains interpretations as to the application of convention law. At the same time, national courts in practice often refer in their decisions to the case-law of the European Court of Human Rights as a doctrinal source of law, given the authority of the Court itself as an international organization. Key words: Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the case-law, implementation of judgments in the case-law of national courts, international court, constitutional courts, the continental legal system, legislation of Ukraine, legislation of Slovak republic.

У статті розглядається місце судової практики Європейського суду з прав людини в національному правовому порядку окремих країн континентальної правової системи на прикладі України та Словацької Республіки. Зокрема, розглянуто статус рішень Європейського суду з прав людини в національному законодавстві та його взаємозв’язку з нормами міжнародного права. Особлива увага приділяється висновкам відповідних конституційних судів щодо визначення місця судової практики Європейського суду з прав людини в національ- ному правовому порядку. У статті враховано наукову дискусію щодо визначення обсягу судової практики Європейського суду з прав людини, який підлягає обов’язковому застосуванню національними судами. Автор бере до уваги субсидіарний характер рішень Європейського суду з прав людини, а також той факт, що рішення не є лише рекомендаціями, але є так званим «м’яким правом», але виходить із принципу, згідно з яким національне законодавство визначає місце і роль різних національних органів державної влади по-різному, у зв’язку з чим обов’язковість рішень Європейського суду з прав людини може по-різному застосовуватися у сферах законодавчої, виконавчої та судової влади. Аналіз дослідження ролі та значення судової практики Європейського суду з прав людини з урахуванням правової позиції судів найвищих ланок судової системи України та Словацької Республіки дає змогу дійти висновку, що судові рішення не можуть вважатися обов’язковими для застосування правовими нормами, на відміну від положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які є нормами прямої дії. Автор припускає, що подібним чином це питання врегульоване також в інших країнах континентальної правової системи, але зі своїми особливостями. Основоположним є принцип, що судова практика Європейського суду з прав людини фактично за своєю юридичною природою містить тлумачення щодо застосування конвенційних норм права. При цьому національні суди на практиці часто в своїх рішеннях посилаються на рішення Європейського суду з прав людини як доктринальне джерело права, врахо- вуючи авторитет самого суду як міжнародної організації. Ключові слова: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, судова практика, впровадження прецедентних рішень у судовій практиці національних судів, міжнародний суд, конституційні суди, континентальна правова система, законодавство України, законодавство Словацької республіки.