Адміністративно-територіальний устрій Підкарпатської Русі в контексті адміністративно-територіальної реформи сучасної України: історико-правовий екскурс

Abstract

У статті розглянуто та досліджено процеси формування нових адміністративно-територіальних одиниць на Закарпатті у період 20-30-ті роки ХХ століття. Територія Закарпаття була включена до складу Чехословацької республіки – однієї з найдемократичніших держав того періоду. З включенням Закарпаття до складу ЧСР перед молодою державою постало нове додаткове завдання, яке розглядалося її керівниками як сукупність політичної, адміністративної, господарської і культурної проблем приєднаного краю. Серед ключових проблем, пов’язаних із входженням Закарпаття до складу Чехословацької республіки, було визначення його територіально-адміністративних меж та обсягу обіцяної автономії, створення автономних органів управління. Головною метою чехословацької політики щодо Закарпаття було втримання й поступова інкорпорація (інтеграція) краю до суспільно-політичної й соціально-економічної систем і відносин республіки з урахуванням його історично-національних особливостей. Створення адміністративних структур на Підкарпатській Русі відбувалося поступово, і основними виконавцями були чеські і словацькі службовці. Сам процес визначення головних напрямів, пріоритетів, форм, методів і навіть мети й ідейних засад чехословацької політики щодо Закарпаття був дуже складним і суперечливим. Як свідчать численні документи, ці питання неодноразово обговорювалися й гостро дискутувались і в уряді, і в парламенті, і в керівництві різних політичних партій та блоків і в оточенні президента ЧСР. Юридичними документами про приєднання Підкарпатсько - русинських територій до складу Чехословатської Республіки стали: Мирний договір між провідними Об’єднаними, Союзними державами та Австрією, прийнятий в Сен Жермен ан Ле 10 вересня 1919 року, Мирний договір між провідними єднаними Союзними державами і Німеччиною та Протокол, підписаний у Версалі 28 червня 1919 року і Мирний договір між провідними Об’єднаними, Союзними державами та Угорщиною, Протокол і Декларація від 4 червня 1920 року (Тріанон). Якщо повернутись до сьогодення, то можна побачити паралелі адміністративно-територіальної реформи тоді і тепер. Поділ Закарпаття у 20-30-ті роки ХХ століття, знайшов відображення в процесі здійснення сучасного адміністративно-територіального поділу краю та формування сучасного устрою в складі незалежної України, що відбувся в 2020 році. Зокрема мова йде про те, що Закарпатською ОДА листом від 30.03.2020р №2471-06-11 надано пропозицію Кабінету Міністрів України щодо формування 5 районів у області (Ужгородського, Мукачівського, Хустського, Тячівського та Рахівського). Ключові слова: Закарпаття, правовий статусу, двосторонні угоди, розпорядження уряду Чехословацької республіки, мирний договір, русини.

The article considers and investigates the processes of formation of new administrative-territorial units in Transcarpathia in the period 20-30s of the XX century. The territory of Transcarpathia was included in the Czechoslovak Republic - one of the most democratic states of that period. With the inclusion of Transcarpathia in the Czechoslovak Republic, the young state faced a new additional task, which was considered by its leaders as a set of political, administrative, economic and cultural problems of the annexed region. Among the key issues related to the accession of Transcarpathia to the Czechoslovak Republic was the definition of its territorial and administrative boundaries and the scope of the promised autonomy, the creation of autonomous governing bodies. The main purpose of the Czechoslovak policy towards Transcarpathia was the maintenance and gradual incorporation (integration) of the region into the socio-political and socio-economic systems and relations of the republic, taking into account its historical and national features. The creation of administrative structures in Subcarpathian Russia was gradual, and the main executors were Czech and Slovak officials. The very process of determining the main directions, priorities, forms, methods, and even the purpose and ideological principles of Czechoslovak policy towards Transcarpathia was very complex and contradictory. Numerous documents show that these issues have been repeatedly discussed and hotly debated in the government, in the parliament, in the leadership of various political parties and blocs, and in the environment of the President of the Czechoslovak Socialist Republic. Legal documents on the accession of the Subcarpathian-Ruthenian territories to the Czechoslovak Republic were: the Peace Treaty between the leading United States, the Allies and Austria, adopted in Saint-Germain-en-Laye on September 10, 1919, the Peace Treaty between the leading United States and Germany, and Germany. signed at Versailles on June 28, 1919, and the Peace Treaty between the leading United States, the Allied Powers, and Hungary, the Protocol and Declaration of June 4, 1920 (Trianon). If we go back to the present, we can see the parallels of administrative-territorial reform then and now. The division of Transcarpathia in the 20-30s of the twentieth century was reflected in the implementation of the modern administrative-territorial division of the region and the formation of a modern system as part of independent Ukraine, which took place in 2020. In particular, it is said that the Transcarpathian Regional State Administration by a letter dated 30.03.2020 №2471-06-11 provided a proposal to the Cabinet of Ministers of Ukraine on the formation of 5 districts in the region (Uzhgorod, Mukachevo, Khust, Tyachiv and Rakhiv). Key words: Transcarpathia, legal status, bilateral agreements, orders of the government of the Czechoslovak Republic, peace treaty, Ruthenians.