Генеза законодавства радянської України у сфері охорони культурної спадщини (1919–1930-ті роки)

Abstract

Наукова новизна полягає в аналізі становлення й розвитку системи українського радянського законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Обґрунтовано, що хоча українське законодавство здебільшого формувало- ся під впливом російського законодавства, а згодом законодавства СРСР, воно мало певні особливості, пов’язані зі специфікою національної культурної спадщини України, а також намаганням діячів культури республіки, значна частина яких працювала в установах і закладах культури дореволюційного періоду та в період незалежності УНР і Української держави, зберегти українську національну ідентичність та культурну спадщину. Нищення пам’яток культури в Україні і розпродаж за кордон об’єктів культурної спадщини були складовою політики радянської влади щодо нівеляції національних культурних відмінностей та формування нової радянської культури. Висновки. Більшовицька партія, проголосивши після приходу до влади своїм лозунгом руйнування основ по- переднього ладу, складовою якого була й культура, одразу ж зіткнулася з масовими випадками нищення й розгра- бування об’єктів культурної спадщини. Тому вже в перші роки було прийнято ряд урядових декретів, спрямованих на припинення злочинних наслідків власної пропаганди, зокрема Декрет РНК України «Про передання історичних та мистецьких цінностей у відання Народного комісаріату освіти» від 1 квітня 1919 р., «Положення про пам’ятники культури і природи» від 16 червня 1926 р. Незважаючи на ухвалення радянською владою ряду важливих законодавчих актів, спрямованих на охорону культурної спадщини, упродовж 20-х, а особливо 30-х років ХХ ст. склалася ганебна практика масового порушення «соціалістичної законності», коли окремі відомства й установи йшли на прямі порушення пам’яткоохоронного за- конодавства, виконуючи планові показники чи поліпшуючи власні матеріальні, побутові тощо умови за рахунок не- належного використання об’єктів культурної спадщини, їх руйнування, перепрофілювання, продажу та ін. Разом із тим у частині запровадження фінансування охорони та збереження об’єктів культурної спадщини, їх реставрації тощо за кошти державного бюджету, створення історико-культурних заповідників, масового залучення до охорони культурної спадщини громадськості українське радянське законодавство було кроком вперед у порів- нянні з дореволюційним періодом і пам’яткоохоронною політикою УНР та Української Держави. Ключові слова: радянська влада, культурна спадщина, пам’ятка, право, законодавство.

The scientific novelty is to analyze the formation and development of the system of ukrainian soviet legislation in the field of cultural heritage protection. It is substantiated that although the ukrainian legislation was largely influenced by russian legislation, and subsequently by the legislation of the USSR, it had certain features related to the specifics of Ukraine’s national cultural heritage, as well as the aspirations of cultural figures of the republic, many of whom worked in cultural institutions and establishments. Pre-revolutionary period and in the period of independence of the UNR and the Ukraine, to preserve the Ukrainian national identity and cultural heritage. The destruction of cultural monuments in Ukraine and the sale abroad of cultural heritage sites were part of the policy of the soviet authorities to neutralize national cultural differences and to form a new soviet culture. Conclusions. The Bolshevik Party, proclaiming the destruction of the foundations of the previous system, which was a part of culture after its coming to power, immediately confronted the mass incidents of destruction and looting of cultural heritage objects. That is why in the first years a number of government decrees were adopted aimed at ending the criminal consequences of their own propaganda, in particular the Decree of the RNA of Ukraine “On the transfer of historical and artistic values under the authority of the People’s Commissariat of Education” of April 1, 1919, “Regulations on Cultural Monuments and nature” of June 16, 1926 and others. Despite the adoption by the Soviet authorities of a number of important legislative acts aimed at the protection of cultural heritage during the 1920 s, and especially the 1930s. There was a shameful practice of mass violations of “socialist law” when individual agencies and institutions went on direct violations of the conservation legislation, fulfilling the planned indicators or improving their material, household and other conditions due to the improper use of cultural heritage objects, their destruction, re-profiling sales and more. At the same time, with regard to the introduction of financing for the protection and preservation of cultural heritage objects, their restoration, etc. at the expense of the state budget, the creation of historical and cultural reserves, mass involvement in the protection of cultural heritage of the public, the Ukrainian Soviet legislation was a step forward compared to the pre-revolutionary period and even, the monumental policy of the Ukrainian People’s Republic and the Ukrainian State. Key words: soviet power, cultural heritage, monument, law, legislation.