КОНКУПЕРАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Abstract

У даній статті досліджується конкуренція між міжнародними інтеграційними об’єднаннями. Зазначено, що перехід від «твердих» до «м’яких» форм конкуренції у світовій торговельній практиці сприяв появі нового неологізму – терміна конкуперація. Виокремлено форми конкурентного співробітництва на основі конкуперації. Визначено, що основним напрямом, згідно якого реалізується стратегія конкуперації на глобальному рівні є координація спільних дій МІО для зменшення негативного впливу асиметрії інформації на ринках з високим рівнем конкуренції та значними логістичними витратами у ланцюгах створення цінності. Охарактеризовано чотири основні механізми, за допомогою яких МІО можуть розділити суперництво і співробітництво та пом’якшити властиву конкуперації напруженість. Виділено складові формування довгострокової конкурентної політики: рівновага та збалансованість; гомеостаз; саморегуляція; аутопоезис; еквіфінальність; загальна фінальність.