Самозайнята особа як окремий суб’єкт трудових правовідносин

Abstract

Для детальнішого визначення самозайнятої особи як суб’єкта трудових правовідносин було проаналізовано деякі нормативно-пра- вові акти та наукові дослідження. У процесі дослідження нами було встановлено, що до самозайнятих осіб належать особи, що займа- ються індивідуальною трудовою діяльністю, яких ми визначаємо як фізичних осіб, які реалізують своє право на працю шляхом зайняття незалежною трудовою діяльністю, реєструють таку діяльність у порядку, встановленому чинним законодавством України, та в межах такої діяльності отримують відповідний статус, не є найманими працівниками або фізичними особами – підприємцями. Відмічається, що значним недоліком національного законодавства є те, що у трудовому законодавстві немає належного визначення щодо правового статусу самозайнятої особи. Досліджуючи поняття самозайнятої особи як суб’єкта трудових правовідносин, визначено, що категорія «самозайнята особа» є спеціальним правовим статусом фізичної особи, а поняття «самозайнята особа» та «фізична особа – підприємець» співвідносяться між собою як ціле та частина, більш загальне та конкретне відповідно. Зроблено висновок стосовно того, що правовий статус самозайнятої особи слід визначити як встановлену відповідно до чинного нормативно-правового регулювання особливість правової ідентифікації самозайнятої особи у системі права та правовідносин. Виділено такі правові ознаки: це фізична особа – людина, яка виступає учасником цивільних, господарських, податкових, трудових, соціально- забезпечувальних та інших видів правовідносин та володіє для цього необхідним обсягом правосуб’єктності; самозайнята особа – це активний та ініціативний суб’єкт правовідносин, який діє на власний ризик та для задоволення власних потреб й інтересів. Шляхом державної підтримки отримує додатковий обсяг правових можливостей самостійної зайнятості населення; самозайнята особа, поряд із додатковими можливостями щодо реалізації власних потреб, набуває також і відповідний перелік додаткових потреб, залежно від особ- ливостей провадження власної діяльності. Аналізуючи нормативно-правові джерела, доходимо висновку, що згідно з законодавчим визначенням поняття «самозайняті особи», «особи, що забезпечують себе роботою самостійно», «особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність» не є тотожними. Навіть більше, поняття «особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність» потребує уточнення шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Ключові слова: трудове право, трудові правовідносини, матеріальна відповідальність, роботодавець, працівник.

For a more detailed definition of a self-employed person as a subject of labor relations, some legal acts and scientific studies were analyzed. In the course of the study, we found that self-employed persons include individuals engaged in individual labor activity, which we define as individuals who exercise their right to work by engaging in independent labor activity and register such duality in the manner established by the current legislation of Ukraine, and in the framework of such activities receive appropriate status, are not employees or individuals entrepreneurs. It is noted that a significant drawback of national legislation is that the labor legislation does not adequately determine the legal status of a self-employed person. Studying the concept of a self-employed person as a subject of labor relations, it is determined that the category of “self-employed person” is the special legal status of an individual, and the concepts of “self-employed person” and “individual entrepreneur” are related as a whole and part, more general and specific, respectively. It is concluded that the legal status of the self-employed person should be defined as the peculiarity of the legal identification of the selfemployed person in the system of law and legal relations, established in accordance with the current regulatory legal framework. The following legal features are distinguished: it is an individual – a person who acts as a participant of civil, economic, tax, labor, social security and other types of legal relations and possesses the necessary amount of legal personality; a self-employed person is an active and proactive legal entity who acts at his own risk and in order to meet his own needs and interests. Gains additional legal capacity for self-employment through public support; the self-employed person, in addition to the additional capacity to meet their own needs, also acquires an appropriate list of additional ones, depending on the peculiarities of conducting their own activities. Analyzing regulatory sources, we conclude that the legislative definition of the concepts of “self-employed people”, “people who provide themselves with work independently”, “people who carry out independent professional activities” are not identical, moreover, the concept of “people who carry out independent professional activity” requires clarification by amending legislation. Key words: labor law, labor relations, liability, employer, employee.