Причини змін у власному обертанні штучних космічних об’єктів

Abstract

Фотометрія в комплексі з позиційними спостереженнями на данний час є основним методом контролю функціонування штучних космічних об’єктів на орбіті, з якими відсутній радіозв’язок. В даній роботі представлений аналіз тривалих фотометричних спостережень низькоорбітальних штучних супутників Землі різного класу призначення. Розглянуто методологічний підхід до визначення динамічних характеристик поведінки космічних об’єктів на орбіті з використання фотометричної інформації у вигляді кривих блиску. Він базується на дослідженнях характерних особливостей у власному обертанні об’єкта і їх причин. 40-річний досвід таких досліджень дав можливість за змінами блиску об’єкта оцінити практично всі можливі фактори впливу на його функціональну динаміку. В роботі представлено шість причин виникнення власного обертання у супутника на навколоземній орбіті. Вони охоплюють як природні чинники, так і наслідки втручання людини. Якщо відомі розміри і маса дестабілізованого космічного об’єкта, його можна використати в якості індикатора протікан- ня фізичних процесів в земній атмосфері на висоті орбітального перебування. Описані варіанти знаходження періоду власного обертання об’єкта в ручному і автоматичному режимах.

Фотометрия в комплексе с позиционными наблюдениями на данное время является основным методом контроля функционирования искусственных космических объектов на орбите, с которыми отсутствует радиосвязь. В данной работе представлен анализ длительных фотометрических наблюдений низкоорбитальных искусственных спутников Земли различного класса назначения. Рассмотрен методологический подход к определению динамических характеристик поведения космических объектов на орбите с использованием фотометрической информации в виде кривых блеска. Он базируется на исследованиях характерных особенностей в собственном вращении объекта и их причин. 40-летний опыт таких исследований позволил на основании изменений блеска объекта оценить практически все возможные факторы влияния на его функциональную динамику. В работе представлены шесть причин возникновения собственного вращения у спутника на околоземной орбите. Они охватывают как природные факторы, так и последствия вмешательства человека. Если известны размеры и масса дестабилизированного космического объекта, его можно использовать в качестве индикатора протекания физических процессов в земной атмосфере на высоте орбитального пребывания. Описанные варианты нахождения периода собственного вращения объекта в ручном и автоматическом режимах. Ключевые слова: период, спутник, вращение, фотометрия, кривая блеска.

Purpose. Photometry in conjunction with positional observations is currently the main method of controlling the operation of artificial space objects in orbit with which radio communication is lost. This paper presents an analysis of long-range photometric observations of low-orbital artificial Earth satellites of various functionality class. Methods. A methodological approach to determining the dynamic characteristics of the behavior of space objects in orbit using photometric information in the form of light curves is considered. It is based on studies of the characteristics of the object’s own rotation and their causes. Results. 40 years of experience in such studies has made it possible to evaluate virtually all possible factors affecting its functional dynamics by changes in the light of an object. The paper presents six reasons for the occurrence of a satellite’s own rotation in the Earth’s orbit. They cover both natural factors and the effects of human intervention. Conclusions. If the size and mass of the destabilized satellites are known, then this satellite can be used as an indicator of the course of physical processes in the Earth’s atmosphere at the height of the satellite’s orbit. The variants of finding the period of own rotation of the object in manual and automatic modes are described. Keywords: period, satellite, rotation, photometry, light curve.