Правовий статус криптовалюти в країнах СНД

Abstract

Стаття присвячена вивченню поточного стану і перспектив подальшого законодавчого врегулювання правового статусу криптовалюти в країнах Співдружності Незалежних Держав. За наслідками аналізу діючої в даних країнах нормативно-правової бази автором відзначається, що нормативне врегулювання правового статусу та операцій з криптовалютою в країнах СНД є неоднорідним - від рівня коригування діючих кодифікацій цивільного законодавства та прийняття спеціальних законодавчих актів щодо правового регулювання інноваційних фінансових інструментів до регулювання криптовалют лише підзаконними актами або взагалі відсутності спеціального законодавства, в тому числі свідомої (проте з різних мотивів) відмови від унормування даного правового явища. В останньому випадку країни застосовують до операцій з криптовалютами діючий інструментарій цивільного, податкового, адміністративного та кримінального законодавства (залежно від державної політики у цій галузі), що не повною мірою відповідає новизні даного правового явища, а відтак призводить до правової невизначеності і юридичних конфліктів суб’єктів приватного права з державою. Автор констатує, що країни об’єднання використовують різні практики регулювання даного правового феномену : від повністю рестриктивних, до частково обмежувальних (з можливістю майнингу та здійснення операцій поза межами національної юрисдикції) або повністю ліберальних. Відсутні і спільні підходи країн СНД до розуміння правового статусу криптовалют як об’єкта цивільних прав – залежно від країни вони кваліфікуються як цифрові (віртуальні) активи, інше майно, майнові права. При цьому автором наголошено, що практично всі держави об’єднання заперечують можливість використання криптовалют в якості платіжних засобів та розрахункових одиниць (за виключенням оплати послуг криптобірж у країнах, де вони існують). В результаті автор робить висновок про наразі невдалі спроби уніфікації правового регулювання статусу та обігу криптовалют в країнах СНД, що, на думку автора, пояснюється як різним рівнем демократизації внутрішньополітичного життя та економічного укладу країн СНД, так і акцептом ними різних правових традицій (західної та китайської).