Іванович “QUASI”– єпископи та адміністратори Марамороської православної єпархії (1706–1739 рр.)

Abstract

У статті розглядається проблема розбудови та адміністративного управління Марамороською єпархією в 1706 – 1739 рр. Особливу увагу приділено з’ясуванню того, хто керував церковною одиницею у період відсутності легітимних єпископів Йосипа Стойки та Досифея Феодоровича. В публікації простежується лінія керівників єпархії, порушується тема їх юридичної легітимності і церковно-канонічного статусу. На основі вивчення документів та новітніх досліджень констатується факт того, що всі ситуативні адміністратори були «обраними» в єпископи, але не були висвячені в цей сан. У статті зроблено аналіз діяльності єпископа Серафима, легітимність якого позбавлена повноцінної та чіткої ідентифікації. В цьому зрізі можливим є припущення про його статус «quasi» як цілком реальний факт. Єпископи Марамороської єпархії обиралися на соборах духовенства, після чого їх висвячували православні митрополити в містах Сучава та Ясси. У свою чергу, адміністратори єпархії теж обиралися соборами місцевого духовенства та затверджувалися комітатською владою. Остання часто втручалася в церковні справи, чим провокувала конфлікти. В період 1709 р. – початку 1710 р. Марамороською єпархією керувала рада з 4-х протопопів. Аналіз нових тематичних досліджень указаної теми румунськими науковцями значно корегує місцеву історіографію щодо питання діяльності останнього керівника Марамороської єпархії. Цілком припустимим є факт продовження управління єпархією до 1739 р., хоч і в підпіллі, священником-адміністратором Гавриїлом, якого окремі джерела позиціюють як єпископа. На основі різноманітних джерел показано суспільно-церковні умови, у яких відбувалася розбудова Марамороської єпархії. Опираючись на дослідницьку літературу, автор доходить висновку, що адміністративне життя Марамороської єпархії у вказаний період було у вкрай важкому стані. Постійні судові процеси, з’ясування юрисдикційних статусів, проунійні симпатії керманичів, перші спроби впровадження унії в комітаті, а також аморальна поведінка окремих адміністраторів єпархії – усе це унеможливлювало повноцінний розвиток та становлення нової церковної одиниці. Ключові слова: Мараморош, церква, єпископ, єпархія, адміністратор, священник.

This article examines the problem of development and administrative management of Máramaros Eparchy in 1706 – 1739. Particular attention is paid primarily to finding out who led the church unit during the absence of legitimate bishops Yosyp Stoika and Dosipheus Feodorovych. The publication traces the line of leaders of the Eparchy and raises both their legal legitimacy and church-canonical status. Based on the study of documents and recent research, it is stated that all priests-administrators were "elected" as bishops but were not ordained to this rank. The article analyses the activities of Bishop Seraphim, whose legitimacy is devoid of full and clear identification. In this context, it is possible to assume his status «quasi» as a pretty actual fact. The bishops of Máramaros Eparchy were elected at clerical councils, after which Orthodox metropolitans ordained them in the cities of Suceava and Iasi. In turn, the Eparchy administrators were also elected by the councils of local clergy and approved by the county authorities. The latter often interfered in church affairs, which provoked conflicts. Between 1709 and early 1710, Máramaros Eparchy was governed by a council of four archpriests. Analysis of new researches on this topic by Romanian scholars significantly adjusts the local historiography concerning the activities of the last administrator of Máramaros Eparchy. It is possible that the Eparchy continued to be governed until 1739, albeit underground, by the priest-administrator Gabriel, whom some sources put in line with the bishop. In general, based on various sources, it is shown in what socio-ecclesiastic conditions the development of Máramaros Eparchy took place. Based on the research literature, the author concludes that the administrative life of Máramaros Eparchy in this period was in a challenging situation. Ongoing trials, determination of jurisdictional statutes, pro-Union sympathies of leaders, the first attempts to introduce the Union in the district, and the immoral behavior of individual administrators of the Eparchy all made it impossible to develop and form a new church unit fully. Keywords: Máramaros, church, bishop, Eparchy, administrator, priest.