Особливості розвитку православного руху на Підкарпатській Русі в другій пол. 1920 року (на прикладі сіл Білки та Великі Лучки

Abstract

У даній публікації проаналізовано нововиявлені архівні документи та матеріали періодики з питання розвитку православного руху в другій пол. 1920 року. Автор виокремив для прикладу два населені пункти, де православ’я проявилося ще на початку ХХ ст. Акцентується увага на тому, що в цей період на Підкарпатській Русі ще не було створено православної юрисдикції, був відсутній єпископ та органи управління. Всі ці факти призводили до хаотичності та невпорядкованості православного руху. Автор доводить, що населення, яке вирішило покинути греко-католицьку церкву, не бажало дотримуватися застарілого австро-угорського законодавства. Воно дійсно було дискримінаційним та потребувало негайного реформування. Спираючись на архівні документи у статті простежується думка, що місцева і центральна влада не достатньо уваги приділяли релігійному питанню в краї. Аналіз джерел дає підстави стверджувати, що урядовці та Президент Республіки не виробили чіткої позиції щодо розв’язання можливого релігійного конфлікту на Підкарпатській Русі. Ігнорування законних вимог населення щодо виділення приміщень для молитовних зібрань, призвело до насильних захоплень храмів та церковного майна. У статті аналізується зміст звернень та меморандумів до Президента та урядовців у Празі, в яких православне населення пропонувало своє бачення вирішення складної ситуації. Окремо досліджується позиція греко-католицького духовенства та єпископа на православний рух. Прослідковується поведінка православних священників у названих населених пунктах. Автор приходить до висновку, що радикалізація відносин була спричинена саме рядовими вірниками, котрі не бажали дотримуватися настанов духівників. Дана проблема мало вивчена і вимагає подальших досліджень. Ключові слова: православний рух, Великі Лучки, Білки, священник, православні, церква.

This paper analyzes the newly discovered archival documents and materials of periodicals focusing on the development of the Orthodox movement in the second half of the 1920s. As an example, the author singled out two localities where Orthodoxy manifested itself yet in the early 20th century. Emphasis is placed on the fact that over this period in Subcarpathian Rus no Orthodox jurisdiction was established and there was neither bishop nor administration. All these facts used to lead to chaos and disorder within the Orthodox movement. The author argues that the population who decided to leave the Greek Catholic Church did not wish to comply with the outdated Austro-Hungarian legislation. It was indeed discriminatory and needed immediate reform. Based on the archival documents, the paper suggests that local and central authorities did not pay sufficient attention to the religious issue in the region. Due to the study of the sources it can be asserted that the government officials and the President of the Republic did not have a well-elaborated position on resolving a possible religious conflict in Subcarpathian Rus. Ignoring the population’s legitimate demands for the allocation of premises for prayer meetings, led to the forcible seizure of churches and church property. The paper analyzes the content of the appeals and memoranda to the President and government officials in Prague, in which the Orthodox Christian population offered their vision of resolving the difficult situation. The Greek Catholic clergy’s position as well as the bishop’s position on the Orthodox movement are studied separately. The author traces the behavior of Orthodox priests in the mentioned localities. It has been concluded that the radicalization of the relations was caused by ordinary believers who did not want to follow the clergy’s instructions. This issue is insufficiently explored and requires further research. Keywords: Orthodox Movement, Velyki Luchky, Bilky, priest, Orthodox Christians, Church.