Монастирі ордену братів менших (францисканців) в комітатах Береґ та Уґоча в Середньовіччі та ранньому новому часі

Abstract

На основі систематизації та аналізу доступних джерельних свідчень автор намагається з’ясувати обставини заснування та середньовічний період функціонування монастирів ордену св. Франциска на території комітатів Береґ та Уґоча, а саме в містах Берегсас і Севлюш. Автор статті констатує, що регіон не був серед першочергових і привабливих територій для поселення францисканців, які, зазвичай обирали багатолюдні, заможні міста. Якщо в Угорщині перших францисканців джерела фіксують у середині 1220-х рр., а в 1238 р. вже утворено окрему угорську провінцію ордену, то у північно-східній окраїні брати менші з’являються значно пізніше, не скоріше другої половини XІV ст. Розквіт діяльності францисканців в Угорщині припадає на XV – XVІ ст. На території північно-східних комітатів Угорщини існували монастирі обох напрямків ордену братів менших. У Берегсасі свою обитель мали конвентуали, а в Севлюші – обсерванти. Серед покровителів францисканців бачимо баронську (нялабську) гілку давнього роду Перені, представники якого наприкінці XV ст. заснували францисканський монастир у Севлюші на горі Канко. Із поширенням Реформації францисканські монастирі, подібно до інших католицьких осередків, занепали. Монахи переселилися у більш безпечні монастирі, а керівництво ордену не полишало наміри повернути втрачені маєтки і землі. Перші зародки відродження діяльності францисканців у північно-східному пограниччі Угорщині з’являються на рубежі XVI – XVII ст. Польські монахи у Стропкові з різних причин не могли охопити великі території місіонерством, а італійські монахи не змогли адаптуватися до різноетнічного і часто ворожого оточення. Завдяки активній діяльності францисканців та підтримці Перені у 1651 р. був відроджений їхній Севлюський монастир. Ключові слова: орден св. Франциска, Севлюський монастир, Берегсас, Канко, Перені.

The author investigates while systematizing and analyzing available sources, the circumstances under which the monasteries of the Order of St. Francis in the counties of Bereg and Ugocsa, namely in the cities of Beregsas and Sevlush, were founded and functioned. As the article author states, the region was not among the top-priority and attractive settlement areas for the Franciscans, who usually chose crowded and wealthy cities. In Hungary, the first records about Franciscans appeared in the mid-1220s. In 1238, a separate Hungarian province of the Order was formed; however, Friars Minor came to the northeastern outskirts much later, not earlier than the second half of the XІV century. According to the author, the golden age of the Franciscans in Hungary dates back to the XV-XVI centuries. Both threads of the Order of Friars Minor established monasteries in the northeastern counties of Hungary. The conventuals had their monastery in Beregsas, and the observers stayed in Sevlush. Among the Franciscan patrons, the baronial (Nyalab) branch of the ancient Pereni lineage can be found; its representatives set up a Franciscan monastery in Sevlush on Mount Kanko in the late XV century. Like other Catholic centers, Franciscan monasteries fell into decay with the spread of the Reformation. The monks moved to safer monasteries, and the Order leaders did not relinquish their intention to return the lost estates and lands. At the turn of the XVI-XVII centuries, the first grounds for the revival of Franciscan activity appeared at the northeastern boundary of Hungary. For various reasons, Polish monks in Stropkov could not involve large areas in missionary work, and Italian monks failed to adapt to a multi-ethnic and often hostile environment. In 1651, the Franciscans’ diligent work and the Pereni family’s support contributed significantly to restoring their Sevlush monastery. Keywords: Order of St. Francis, Sevlush monastery, Beregsas, Kanko, Pereni.