Висвітлення питань релігії і церкви в комуністичній пресі Закарпаття 1944 – початку 1950-х рр

Abstract

У статті автор вказує, що релігійна політика радянської держави стосовно церкви на Закарпатті стала можливою об’єктивно досліджується лише із здобуттям Україною незалежності. Це відбулося завдяки мож- ливості працювати з архівними документами, доступ до яких був обме- женим, появою нового покоління науковців, які зуміли відійти від догм комуністичної ідеології. Відзначається й активність керівництва Мукачівської єпархії УПЦ (та особисто владики Феодора) з благословення якого у 2008 р. Богословсько- історичний центру ім. В. Проніна (директор Ю. Данилець). Результатом спільної співпраці церковних та світських дослідників Мукачівською єпархією проведено ряд конференцій матеріали яких опубліковані в номерах «Наукових записок Богословсько-історичного центру ім. В. Проніна».

In the article, the author points out that the religious policy of the Soviet state in relation to the Church in Transcarpathia became objectively possible only with the achievement of Ukraine’s independence. This was due to the ability to work with archival documents, access to which was limited, the emergence of a new generation of scholars who managed to move away from the dogmas of communist ideology. There is also pointed out the activity of the leadership of Mukachevo diocese of the UOC (and personally, the lord of Theodore), whose blessing in 2008 was created the Theological and Historical Center named after V. Pronin (director Yu. Danilets). The result of the joint collaboration of church and secular researchers in Mukachevo diocese was a series of conferences, the materials of which were published in the rooms of “Scientific Notes of the Theological and Historical Center of V. Pronin”. Researchers are interested in separate issues of the position of the church in the Soviet period, biographical studies of the ascetics of Orthodoxy, through the prism of which are traced the state-church relations of the Soviet period.