Оцінка рівня фізичного здоров’я юнаків низинних районів Закарпаття за показниками аеробної продуктивності організму

Abstract

Вступ. З огляду на те, що людині притаманна велика розбіжність морфологічних та фізіологічних ознак, пов’язаних із типом конституції, суттєву роль в адаптації організму, яка характеризує рівень фізичного здоров’я, відіграють індивідуальні соматотипологічні особливості. Мета дослідження. Визначити аеробні можливості юнаків низинних районів Закарпатської області залежно від соматотипу. Матеріали та методи. Рівень фізичного здоров’я юнаків 17 – 21 років визначали за показниками аеробної продуктивності, а саме: визначали фізичну продуктивність, максимальне споживання кисню, використовуючи метод велоергометрії. Для оцінки рівня аеробної продуктивності використовували оціночну шкалу Я.П. Пярната. У обстежених юнаків, використовуючи метод Хіт-Картера, визначали соматотип і умовно розподілили їх на п’ять груп: з ендомезоморфним соматотипом, мезоморфним соматотипом, мезоектоморфним соматотипом, ектоморфним сомато- типом і зі збалансованим соматотипом. Результати досліджень та їх обговорення. Найбільшу кількість становили юнаки з мезоморфним соматотипом (49,1%), а найменшу кількість (6,3%) – з ектоморфним соматотипом. Встановлено, що рівень аеробної продуктивності, який відображає фізичне здоров’я, у юнаків ендомезоморфного і збалансованого соматотипів відповідає рівню «нижче посереднього», а відносні показники максимального споживання кисню у юнаків низинних районів цих соматотипів знаходяться нижче «безпечного рівня здоров’я» і становлять 38,560,47 мл·хв-1·кг-1 і 40,80,62 мл·хв-1·кг-1 відповідно. Середні значення VО2 max відн. мезоморфного, мезоектоморфного та ектоморфного соматотипів відповідають «посередньому» рівню аеробної продуктивності, а рівень фізичного здоров’я юнаків цих соматотипів відповідає «безпечному рівню здоров’я». Достовірно найнижчі середні значення VО2 max відн. спостерігаються у представників низинних районів ендомезоморфного та збалансованого соматотипів (р0,05). Найвищі середні значення VО2 max відн. мають представники мезоморфного соматотипу 44,631,3 мл·хв-1·кг-1, ектоморфного соматотипу 44,71,02 мл·хв-1·кг-1 та мезоектоморфного соматотипу 46,441,45 мл·хв-1·кг-1 і достовірно відрізняються від інших соматотипів на 20,4% та 13,8% відповідно (р0,05). Середні величини показника VО2 max відн. юнаків низинних районів з мезоморфним, мезоектоморфним, ектоморфним соматотипом між собою вірогідно не відрізняються (р>0,05). Висновки. Кількісний аналіз рівня фізичного здоров’я у юнаків низинних районів за відносною величиною максимального споживання кисню свідчить про переваги представників мезоектоморфного соматотипу, де переважає м’язовий компонент. Найнижчий рівень фізичного здоров’я зареєстровано в ендомезоморфів, соматотип яких характеризується значним вмістом жирового компоненту.