ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ПРОТОКОЛІ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

Abstract

На підставі численних клінічних та мікробіологічних досліджень виокремлено основні антибактеріальні препарати, які впливають на пародонтопатогенні мікроорганізми та достовірно знижують мікробну контамінацію пародонтальних кишень, визначено їхнє дозування і кратність введення для досягнення клінічної ефективності, що сприяє зниженню інтенсивності запальних явищ в тканинах пародонта. Необхідно зазначити, що лише «незв’язані» антимікробні засоби можуть проникати в тканини пародонта, що і пояснює ефективність обраних фармакологічних груп антибактеріальних препаратів, доприкладу, зв’язаність з білками крові у пеніциліну, тетрацикліну, доксицикліну, лінкоміцину, кліндаміцину, азитроміцину, кларитроміцину, еритроміцину варіює від 80 до 96%, а, в свою чергу у ципрофлоксацину, амоксициліну та метронідазолу – менше 25%, відповідно з цього випливає, що найбільш ефективними при захворюваннях тканин пародонта є використання препаратів вище згаданих груп (амоксициліну та ципрофлоксацину, як варіант у наступних комбінаціях: амоксицилін+клавуланова к-та та ципрофлоксацин+тинідазол). Застосування протоколу підбору персоніфікованої мікробіологічно орієнтованої антибактеріальної терапії є найбільш пріоритетним завданням в пародонтології, яке, в свою чергу, дозволяє підвищити ефективність даного виду лікування з 73% до 94-97%.