The latest trends in the evolution of the Shanghai Cooperation Organization

Abstract

The article is devoted to the analysis of the evolution of the Shanghai Cooperation Organization as an international organization (hereinafter SCO) and the identification of the latest trends in its formation at the end of almost twenty years of its history. The author states that the very existence and the activities of the SCO are current ly assessed by the world community ambiguously. The expansion of the SCO through the inclusion of two nuclear powers of Pakistan and India is seen as a kind of demarche of the main members of the Organization, which has a deep geopolitical implication. The factor of participation in the SCO of Russia and China gives this organization an ambitious character in the eyes of the world community in terms of geopolitics. But, in the author’s opinion, we should not forget the participation in it of such countries as Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, for whom the SCO membership means the aiming for ensuring national and regional security in the most essential aspects – from economy to the threat of terrorism and extremism. Because of the prox imity of a dangerous source of insecurity such as Afghanistan, these Central Asian countries naturally try to fit into systems promising to maintain security at the nation al and regional levels. In parallel with economic issues, over time, the need appeared to address the emerging non-economic cross-border threats in the region, mainly of a terrorist nature. Thus, without a clearly defined military component, the organization is forced to pay increasing attention to security issues, which means the use of armed intervention. Over time, the SCO has become a universal organization, which delays its devel opment as a classic intergovernmental organization. An Organization that, by name, should be multilateral, is essentially not such: the SCO has remained the platform for bilateral relations between its members. In an analysis of the economic cooperation in the framework of the SCO, attention is drawn to the conjugation of the Organization’s activities on expanding economic re lations between the member countries with the Chinese program “One Belt, One Way”. Thus, today it is difficult to characterize the SCO as an effective mechanism for realizing economic interests and ensuring security for each participating country. Key words: Shanghai Cooperation Organization (SCO), Central Asia, China, economic cooperation, “One Belt, One Let” (OPOP).

Статтю присвячено аналізу еволюції Шанхайської організації співробіт ництва і виявленню новітніх трендів в її становленні упродовж майже двадця тирічної історії існування. Автор констатує, що світовою спільнотою діяльність і саме існування ШОС оцінюється неоднозначно. Розширення ШОС за рахунок включення двох ядерних держав – Пакистану та Індії – розглядається Заходом як своєрідний демарш з боку основних членів організації, що має глибокий геополітичний під текст. Фактор участі в ШОС Росії і Китаю в очах світової спільноти надає цій організації амбітний характер з точки зору геополітики. Але, на думку автора, не слід забувати про участь у ній таких країн, як Казахстан, Узбекис тан, Киргизстан, Таджикистан, для яких членство в ШОС означає прагнення до забезпечення національної, регіональної безпеки в найбільш нагальних аспек тах, починаючи з економіки і закінчуючи загрозою тероризму, екстремізму. Маючи по сусідству таке небезпечне джерело загрози безпеці, як Афганістан, ці центральноазіатські країни закономірно намагаються вбудуватися в системи, що обіцяють підтримувати безпеку на національному і регіональному рівнях. При аналізі еволюції ШОС авторка звертає увагу на суперечливі аспекти діяльності цієї організації. Як відомо, у 2001 році для розвитку економічного та гуманітарного співробітництва шість країн: Китай, Росія, Казахстан, Узбе кистан, Киргизстан і Таджикистан створили Шанхайську організацію співпра ці. Паралельно з економічною проблематикою з часом проявилася необхідність вирішення неекономічних транскордонних викликів у регіоні в основному теро ристичної спрямованості. Однак, не маючи чітко вираженої військової складо вої, організація змушена, тим не менш, приділяти дедалі зростаючу увагу пи танням безпеки. Згодом ШОС перетворилася на універсальну організацію, що і затримує її розвиток як класичної міжурядової організації. Організація, яка, згідно з назвою, повинна бути багатосторонньою, по суті такою не є: ШОС так і залишилася майданчиком для двосторонніх відносин між її членами. Безліч питань викликає характер економічного співробітництва в рам ках ШОС, яке останнім часом стало асоціюватися з реалізацією китайського проєкту «Один пояс – Один шлях». Отже, на сьогоднішній день охарактери зувати ШОС як ефективний механізм для реалізації економічних інтересів і забезпечення безпеки кожної країни-учасниці складно. Ключові слова: Шанхайська організація співробітництва (ШОС), Цен тральна Азія, Китай, економічне співробітництво, «Один пояс – Один шлях».