Особливості визначення строків оскарження рішень органів податкової служби в судовому порядку.

Abstract

Стаття присвячена розкриттю проблемних питань визначення строків оскарження рішень органів податкової служби в судовому порядку. Наголошено, що право на судове оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень є визначальною конституційною гарантією захисту прав та законних інтересів від порушень та протиправних посягань. Строки оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, зокрема податкових органів, повинні забезпечувати можливість доступу до правосуддя. Вказано на те, що норми процесуального законодавства диференціюють строки оскарження залежно від категорії рішень податкових органів. Так, строк оскарження податкових повідомлень-рішень та рішень про нарахування грошових зобов’язань визначається спеціальними нормами Податкового кодексу України. Відзначено, що строк оскарження у 1095 днів є занадто тривалим, зроблено пропозицію щодо його скорочення. Відмічено, що визначення таких тривалих строків днями є не найкращим прикладом законодавчої техніки. Оскарження інших рішень податкових органів, які не пов’язані із нарахуванням грошових зобов’язань, здійснюється у строк, визначений загальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Наголошено на проблемі застосування скорочених строків оскарження у разі застосування досудових процедур оскарження рішень податкових органів. Встановлений нормою Податкового кодексу України місячний строк на оскарження рішень про визначення грошових зобов’язань, якщо такі рішення попередньо оскаржувалися у адміністративному порядку, на думку автора, не є оптимальним. У зв’язку із цим зроблено пропозицію виключити відповідну норму Податкового кодексу. Акцентовано увагу на проблемі застосування строку для оскарження рішень та вимог по єдиному соціальному внеску. Визначений законом десятиденний строк є занадто коротким, не забезпечує можливість платнику цього внеску належно реалізувати своє право на судовий захист, обмежує доступ до правосуддя. Запропоновано встановити строк для оскарження рішень по ЄСВ на рівні із загальними строками, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства

The article is devoted to solving the problematic issues of determining the terms of appeal against the decisions of tax authorities in court. It is emphasized that the right to appeal the decisions, actions and omissions of the authorities is a decisive constitutional guarantee for the protection of rights and legitimate interests against violations and unlawful encroachments. The terms of appeal against the decisions of the authorities, including tax authorities, should provide access to justice. It is pointed out that the rules of procedural law differentiate the terms of appeal depending on the category of decisions of tax authorities. Thus, the term of appeal of tax notices and decisions about charging monetary liabilities is defined by special provisions of the Tax Code of Ukraine. It is noted that the appeal period of 1095 days is too long, and a proposal is made to reduce it. It is noted that the definition of such lengthy terms in days is not the best example of legislative technique. Appeals against other decisions of the tax authorities, which are not related to charging monetary liabilities, shall be appealed within the period specified by the general rules of the Code of Administrative Procedure of Ukraine. The problem of the application of shortened terms of appeal in case of pre-trial procedures for appealing against decisions of tax authorities is emphasized. According to the author, the monthly term established by the Tax Code of Ukraine for appealing against the decisions on the determination of monetary liabilities, if such decisions were previously challenged in the administrative procedure, is not optimal. In this regard, a proposal is made to exclude the relevant provisions of the Tax Code. Attention is drawn to the problem of applying the deadline to appeal against decisions and requirements for a single social contribution. The ten-day statutory term is too short and does not allow the payer of this contribution to properly exercise their right to judicial protection, and thus restricts access to justice..