Практичні аспекти виконання обов’язку доказування у податкових спорах та їх значення для здійснення податкового планування.

Abstract

У статті розкриваються практичні аспекти застосування правил доказування під час вирішення податкових спорів, особливості співвідношення основних принципів і засад адміністративного судочинства. Наголошено, що оцінка податкових ризиків і перспектив судового оскарження рішень податкових органів має велике значення для здійснення ефективного податкового планування. При цьому платник податків повинен визначати свою тактику за наявності судового спору з податковим органом, враховуючи закріплені процесуальним законодавством принципи, а також аспекти їхнього практичного застосування. Необхідно враховувати співвідношення принципів змагальності сторін та офіційного з’ясування обставин справи, обов’язку доказування правомірності свого рішення податковим органом і розумної обачності платника податків. Вказано на те, що співвідношення процесуальних прав та обов’язків учасників адміністративного процесу не є однаковим, податковий орган як суб’єкт владних повноважень має більше процесуальних обов’язків та обмежень. Таке процесуальне становище сторін є цілком виправданим з огляду на основні завдання адміністративного судочинства. Водночас платник податків не повинен займати пасивну позицію в податковому спорі і уникати можливості надати докази на підтвердження обґрунтованості своїх вимог. З іншого боку, на практиці податкові органи далеко не завжди належно виконують свій процесуальний обов’язок щодо доведення правомірності свого рішення, обмежуючись поданням відзиву на позовну заяву чи інших процесуальних документів по суті спору. Часто єдиним доказом підтвердження факту порушення вимог податкового законодавства з боку платника податків у судовій справі залишається тільки акт перевірки, який, власне, є тільки викладом суб’єктивної позиції інспектора, який проводив перевірку. Автор наголошує, що оцінка доказів під час розгляду судової справи не може зводитися виключно до критичного аналізу доказів, які надані платником податків. Стверджується, що у разі невиконання податковим органом обов’язку доказування правомірності прийнятого ним рішення такі обов’язки не повинен перебирати на себе суд. Принцип офіційного з’ясування обставин справи повинен застосовуватись у контексті виконання основного завдання адміністративного судочинства – захисту прав і законних інтересів осіб від протиправних рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень

The article deals with the practical aspects of the application of rules of evidence in resolving tax disputes, especially the ratio of the basic principles and the principles of administrative justice. It is emphasized that assessing tax risks and the prospects of judicial appeals against tax authorities’ decisions is of great importance for effective tax planning. In this case, the taxpayer must determine their tactics in a court dispute with the tax authority, taking into account the principles of procedural law, as well as aspects of their practical application. Consideration should be given to the relationship between the parties’ principles of competition and the formal clarification of the circumstances of the case, the burden of proof of the legality of their decision by the tax authority and reasonable diligence taxpayer. It is pointed out that the relation between the procedural rights and obligations of the participants in the administrative process is not the same, i.e. the tax authority as a subject of power has more procedural obligations and restrictions. Such procedural position of the parties is quite justified on the basis of the main tasks of administrative justice. However, the taxpayer should not take a passive position in the tax dispute or avoid the possibility to provide evidence to confirm the validity of their claims. On the other hand, in practice the tax authorities do not always properly perform their procedural obligation to prove the validity of their decision, limiting themselves to filing a statement of claim or other procedural documents on the merits of the dispute. Often the only evidence to confirm the violation of tax legislation by the taxpayer in the lawsuit is an act of inspection, which, in fact, is only a statement of the subjective position of the inspector who conducted the audit. The author notes that the assessment of evidence in the proceedings can not be limited solely to the critical analysis of the evidence provided by the taxpayer. It is argued that in the event of the tax authority’s failure to prove the lawfulness of its decision, such duties should not be assumed by the court. The principle of official clarification of the circumstances of the case should be applied in the context of performing the main task of administrative justice to protect the rights and legitimate interests of persons against unlawful decisions, actions and omissions of the authorities