Особливості врахування резидентського статусу платників податків – фізичних осіб у разі здійснення податкового планування.

Abstract

Стаття присвячена визначенню резидентського статусу платника податків – фізичної особи під час здійснення податкового планування. Обґрунтовано, що рівень диференціації ставок податку на доходи фізичних осіб у різних країнах вищий у порівнянні з іншими видами податків, що суттєво впливає на загальний рівень податкового навантаження. Відзначено, що досліджувана проблематика стає ще більш актуальною у зв’язку з розширенням можливостей для реалізації фізичними особами свого права на вільний вибір місця проживання, а також через очікуване запровадження в Україні оподаткування контрольованих іноземних компаній. Вказано на те, що повинен ураховуватися резидентський статус фізичної особи як самостійного платника податків, так і кінцевого бенефіціара контрольованих ним компаній. Окреслено основні критерії визначення резидентського статусу платника податків як за законодавством іноземних держав, так і за законодавством України. Наголошено на проблемних питаннях визначення та зміни резидентського статусу, які зумовлені недосконалим правовим регулюванням цих правовідносин. Визначено, що норми податкового законодавства України не містять чіткого порядку зміни резидентського статусу фізичної особи, що може зумовлювати виникнення спорів між платниками податків та податковими органами. Також проблемним є визначення резидентського податкового статусу в разі застосування критеріїв, які в законодавстві визначені не чітко, зокрема такого, як центр життєвих інтересів. Можуть виникати спірні питання і в ситуації, коли платник податків – фізична особа має місце проживання у двох або більше країнах. Зроблено висновок про те, що норми законодавства України потребують суттєвого вдосконалення. Наголошено, що правильний вибір і оцінка критеріїв визначення резидентського статусу під час здійснення податкового планування дасть можливість визначити оптимальну податкову юрисдикцію для платника податків та запобігти подвійному оподаткуванню його доходів

The article is devoted to highlighting the importance of determining the resident status of an individual taxpayer when carrying out tax planning. It is substantiated that the level of differentiation of personal income tax rates in different countries is higher compared to other types of taxes, which significantly affects the overall level of tax burden. It is noted that the investigated problems become even more urgent in connection with the expansion of opportunities for individuals to exercise their right to free choice of residence, as well as due to the expected introduction of taxation of controlled foreign companies in Ukraine. It is stated that the resident status of an individual as an independent taxpayer and the ultimate beneficiary of the companies controlled by them should be taken into account. The main criteria for determining the resident status of the taxpayer under both the legislation of foreign states and the legislation of Ukraine are outlined. The problems of determination and change of the resident status, which are caused by imperfect legal regulation of these relationships, are emphasized. It is noted that the rules of the tax legislation of Ukraine do not contain a clear procedure for changing the resident status of an individual, which may lead to disputes between taxpayers and tax authorities. It is also problematic to determine resident tax status in the case of criteria that are not clearly defined in the legislation, in particular, such as the center of vital interests. There may be disputes in the situation where the individual taxpayer is a resident in two or more countries. It is concluded that the norms of the Ukrainian legislation require significant improvement. It is emphasized that the proper choice and assessment of the criteria for determining the resident status in the implementation of tax planning will allow to determine the optimal tax jurisdiction for the taxpayer and to prevent double taxation of their income.