Колективні прізвиська Підляшуків, мотивовані особливостями їхнього мовлення

Abstract

Анотація. Однією з причин виникнення як індивідуальних, так і колективних прізвиськ стають протиставлення я : ти, ми : вони. У кожному населеному пункті може бути різна кількість мотиваційних груп таких найменувань, але найчастіше це характеристика зовнішнього вигляду денотата, його національність, професія чи заняття, вдача і т. ін. Прізвиськами часто стають також характеристики мовлення індивідуумів, зокрема і діалектоносіїв. У статті представлені колективні прізвиська жителів Північного і Південного Підляшшя (північно-східна части- на Люблінського та південно-східна Підляського, давніше Білостоцького, воєводств Республіки Польща). Насамперед з мовного потоку на слух виділяємо фонетичні риси, що стають мотивами постання багатьох прізвиськ. Майже всіх жителів цього регіону прозивають хахлáми, засвідчуючи, що їхня хахлáцька мо́ва – це українські говірки. Зауважи- мо, що визначення хахла́цька мо́ва вживане в нейтральному значенні і не містить будь-яких негативних конотацій. Оскільки пересічний поляк і донині не розрізняє за національністю українців, білорусів та росіян, то ще усіх підляшу- ків називають рýскіми або просто кацáпами. Менші групи жителів Підляшшя мають такі найменування: алéкачі, що звукосполуку ле вимовляють твердо, які протиставлені алє́качам, бо лє (але – алє); дéкали, у яких тверда вимова де, протиставлені дзє́калам, бо дзє (день – дзєнь); штокманú вимовляють частку і сполучник як што, а шокманú як шо або що. Фонетичні особливості призвели до виникнення також прізвиськ пайдунú та літвíни́. Морфологічні риси стали основою найменувань микунú (му роби́ти, роби́тиму), смакú (ходúлисьмо, робúлисьмо) та хмакú (носíліхмо). Лише одна лексема гéто ʻцеʼ стала твірною основою назв гéти, гéтали, гéцячки. Та незважаючи на такі окремі відмінності, що існують серед підляських говірок, у них одна спільна риса – це все говірки української мови. Прізвиська калакýти і перешу́ткі отримали ті жителі Підляшшя, які перейшли в католицизм, а отже, і почали говорити по-польськи. Декілька прізвиськ невідомої мотивації: чубарú ǀǀ чубáрики і матанú. Ключові слова: Північне Підляшшя, Південне Підляшшя, діалектоносії, особливості мовлення, неофіційні на- йменування, прізвиська.

Abstract. One of the reasons for formation of both individual and collective nicknames is oppositions I : you, we : they. In every inhabited location there can be a various number of motivational groups for these naming units, but mostly they include characteristics of denotation personal appearance, their nationality, profession or occupation, character etc. Nicknames are often also based on the characteristics of individuals’ speech, particularly the speech of dialect speakers. The article represents collective nicknames of inhabitants of northern and southern Podlasie (north-eastern part of Lublin Voivodeship and south-eastern part of Podlasie (previously Bialystok) Voivodeship in the Republic of Poland). First of all, we recognize by ear and determine phonetic features from the speech flow that became motives for the emergence of many nicknames. Almost all inhabitants of this region are nicknamed khakly/хахлáми, identifying, that their language Khakhlatska mova/ хахлáцька мова is Ukrainian subdialects. We should notice that the definition Khakhlatska mova is used in the neutral meaning and doesn’t have any negative connotations. As the average Pole still does not distinguish between the nationalities of Ukrainians, Belarusians and Russians, that is why all inhabitants of Podlasie are called Ruski/рýскіми or simply Katsapy/кацáпами. Smaller groups of Podlasie’s inhabitants have the following names such as алéкачі/alekachi, because they pronounce letter combination ле(le) hard, and they are opposed to алє́качам/aliekachi due to soft лє(lie) (але – алє); дéкали/dekaly, whose hard articulation of де(de) is opposed to дзє́калам/dziekaly who pronounce дзє(dzie) (день – дзєнь); штокманú/shtokmany pronounce the particle and conjunction as што (shto), but шокманú/shokmany do it as шо(sho) or шчо (shcho). Phonetic peculiarities also led to emergence of nicknames пайдунú/paiduny and літвíни́ /litviny. Morphological features became the basis of names микунú /mykuny (му роби́ ти, роби́ тиму), смакú/smaky (ходúлисьмо, робúлисьмо) and хмакú/khmaky (носíліхмо). Only one lexical unit гéто/heto which means ʻitʼ became a word formation stem for naming units гéти/hety, гéтали/hetaly, гéцячки/hetsiachky. However, despite these certain differences existing in Podlachian subdialects all of them have one common feature – they are Ukrainian subdialects. Nicknames калакýти/kalakuty and перешу́ткі/pereshutki were given to those inhabitants of Podlasie who accepted Catholicism and started to speak Polish. There are several nicknames of unknown origin: чубарúǀǀчубáрики(chubary/chubaryky) and матанú (matany). Keywords: northern Podlasie, southern Podlasie, dialect speakers, speech patterns, unofficial naming units, nicknames.