Найменування жінок по батькові в історії української мови

Abstract

Анотація. У статті проаналізовано назви жінок по батькові з дописемного і впродовж усього писемного періоду. Зазначено, що вони започаткували традицію називання дочок за належністю батькам. Первинними зразками таких номінацій стали праслов’янські слова з фемінітивним словотвірним значенням «жінка стосовно особи, названої імен- ником» і прикметниковим суфіксом -ьn(а). Дослідження вказаної категорії слів проведено на основі діахронного та синхронного підходів, лексико-семан- тичного і структурно-словотвірного аналізу. У діахронному аспекті простежено історичні зміни і показано зародження цієї тематичної групи як апелятивної лексики в праслов’янський період, послідовне і системне формування її від ран- ньої писемної доби аж до прогресивного розвитку в новий український період, та збереження дотепер у пасивному лексиконі загальних назв, а в активному складі української літературної мови власних назв. У синхронному аспекті встановлено статичні явища як результати інтенсифікаційних процесів і динамічних явищ як результатів екстенсифі- каційних змін. На лексичному рівні результатом інтенсифікації стали назви жінок, збережені здавна до сьогодні, а результатом екс- тенсифікації – виникнення нових іменників для позначення дочок за різними ознаками батьків та набуття ними різних семантичних і стилістичних ознак. На словотвірному рівні результатами інтенсифікації було збереження словотвірних типів у діахронії, а результатами екстенсифікації – виникнення нових словотвірних типів у кожний період. Показником рівня інтенсифікаційних та екстенсифікаційних процесів стала продуктивність і регулярність як окремих найменувань, так і всього словотвірного типу. Проведення аналізу найменувань жінок по батькові дало змогу узагальнити, що в минулому переважали загальні назви над власними і представляли словотвірний тип із суфіксом -івн(а) (від -овн(а) та -евн(а)). Вони відобразили протяжність і незмінність традиції називання жінки по батькові, представленої сьогодні літературно унормованою онімною лексикою, репрезентантом якої є суфікс -івн(а). Давні фемінітиви-патроніми – це пасивна лексика, яка може відтворюватися в діалектному мовленні або в художньому стилі української мови. Ключові слова: назви жінок по батькові, відпатронімні утворення, словотвірний тип на -івн(а), діахронія і синх- ронія, історія української мови.

Abstract. The article analyzes the names of women by patronymic from the pre-written and throughout the written period. It is noted that they started the tradition of naming daughters according to their parents. The primary examples of such nominations were Proto-Slavic words with the feminine meaning «woman in relation to a person called a creative noun» and the adjective suffix -ьn(а). The research of this category of words was carried out on the basis of diachronic and synchronous approaches, lexicalsemantic and structural-word-forming analysis. In the diachronic aspect historical changes are traced and the origin of this thematic group as appellation vocabulary in the Proto-Slavic period is shown, its consistent and systematic formation from the early written period to progressive development in the new Ukrainian period, and preservation of common names in the passive lexiconand preservation of proper names in active lexicon of the Ukrainian literary languageuntil now. In the synchronous aspect, static phenomena as the results of intensification processes and dynamic phenomena as the results of extensification changes are established. At the lexical level, the result of intensification of steel names of women, saved a long time so far, and the result of extensification – the emergence of new nouns to denote daughters according to different characteristics of the parents and the acquisition of various semantic and stylistic characteristics. On the derivational level, the results of intensification was the preservation of derivational types in diachrony, and the results of extensification – the emergence of new derivational types in each period. An indicator of the level of intensification and extensification processes was the productivity and regularity of both individual names and the entire word-formation type. The analysis of the names of women’s patronymics allowed us to generalize that in the past common names prevailed over their own and represented the word-formation type with the suffix -ivn(a) (from Aries -evn(a) and -evn(a)). They reflected the extent and permanence of the tradition of naming female first name, presented today they’re a lot normalized literary vocabulary, which is representative of the suffix -ivn(a). Ancient feminitity cartridges is a passive vocabulary, which can be played in dialectal speech, or of the artistic style of the Ukrainian language. Keywords: patronymics of women, patronymic formations, word-forming type in -ivn(a), diachrony and synchrony, history of the Ukrainian language.