Давньогрецькі та латинські основи в українській ономастичній термінології

Abstract

Анотація. Надзвичайна роль давньогрецької та латинської мови у творенні наукової термінології вимагає осо- бливого підходу до творення ономастичних термінів на базі цих мов. Мета статті – аналіз складних ономастичних тер- мінів, узагальнюючим (родовим) компонентом яких є лексема онім, а значеннєвими (видовими) компонентами – дав- ньогрецькі й латинські основи. Утворені таким способом терміни забезпечують один з основних принципів, на яких мають формуватися національні ономастичні терміносистеми – інтернаціональність. Для розуміння та адекватного творення таких термінів необхідне знання деяких особливостей античних мов, зокрема правильне визначення основи слова. У статті проаналізовано походження терміна онім та вказано на використання компонента ‑онім у давньогрець- ких складних словах та в лінгвістичних й нелінгвістичних термінах. Установлено, що всі ономастичні терміни, які визначають макрокласи онімів (крім терміна поетонім), чітко по- будовані за моделлю: грецька основа визначального слова + компонент ‑онім. Вказано на недоцільність використання в українській ономастичній термінології надто розгалуженої системи видових і підвидових понять, що частково порушує ще один принцип формування національних терміносистем – до- цільність, згідно з яким ономастичну термінологію не варто перевантажувати спеціальними термінолексемами для кожного виду об’єктів. Аналіз українських ономастичних термінів показав, що більшість із них відповідає принципам деривації як за виділенням відповідних основ грецьких чи латинських лексем, так і за логікою співвідношення визначального слова і компонента ‑онім. У статті виділені і проаналізовані терміни, які не відповідають вказаним принципам і тим самим по- рушують гармонійність системи. Окрема увага приділена таким явищам, як використання різних термінів для одного поняття та різні тлумачення одного терміна. Доведено, що українська ономастична термінологія потребує подальшого опрацювання та вдосконалення, зокре- ма правильного використання елементів давньогрецької та латинської мов при творенні нових термінів. Ключові слова: ономастичні терміни, давньогрецька мова, латинська мова, онім, деривація.

Abstract. Terminological systems of most science fields are deeply rooted in Ancient Greek and Latin languages, which calls for increased attention to be paid to the word-formation rules of the two languages when generating new special terms in any academic discipline, including Onomastics. The goal of this paper is to analyze a subset of endocentric compound terms in onomastics where the head of the word (common generating component) is ‑onym and the modifiers are Ancient Greek or Latin stems. Such compound terms ensure one of the most desirable properties of any national terminological system – internationality. When creating new terms of this kind, it is important to take into account grammar rules of the ancient languages such as an ability to determine the word stem correctly. The paper analyzes origins of the word “onym” and discusses the usage of the stem‑onym in Ancient Greek compound words and in both linguistic terms and other words. All Ukrainian onomastic terms for macroclasses of onyms, except the term “poetonym”, are constructed correctly using the following model: Greek base of the modifying word + component -onym. However, Ukrainian onomastic terminology is unnecessarily inflated, having separate terms for barely used concepts. Such variability conflicts with another principle of building up national terminology systems, namely expedience or practicality. This principal requires that a terminological system should not be overloaded with special terms for any conceivable category of objects. Our analysis of Ukrainian onomastic terms demonstrates that most of them are created in accordance with the derivation principles both in terms of using the proper stems of Greek or Latin lexemes and in terms of the logic of how the modifier stem relates to the head ‑onym. We identify and analyze terms that do not correspond to these principles breaking the harmony of the system. We also distinguish cases when multiple terms are used to describe a single concept or when a single term has multiple meanings. We demonstrate that Ukrainian onomastic terminology needs further improvement, in particular, correct usage of elements of Ancient Greek and Latin languages when constructing new terms. Keywords: Onomastic terminology, Ancient Greek language, Latin language, onym, word derivation.