Агіоніми та похідні від них у мовній картині світу українців XIX ст. ( на матеріалі збірки Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше»)

Abstract

Анотація. Статтю присвячено аналізу агіонімів (назв християнських святих) та похідних від них, засвідчених у збірці Матвія Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (1864). Ці одиниці з названої збірки паремій ще не були об’єктом дослідження в українській лінгвістиці. Потреба їх вивчення зумовлена необхідністю реконструкції концептуальної і мовної картин світу українців XIX ст., зокрема важливого фрагмента, пов’язаного з духовним буттям. З’ясовано, що агіонім може бути двочленним чи одночленним. Складені одиниці містять назву чину святості та ім’я (святий Петро) або ім’я й диференціатор, зокрема прізвисько (Петро Верига). Значно частіше у збірці засвідчено лише імена святих, частина з яких мала варіанти в народному мовленні. Агіоніми в пареміях розгляданої збірки часто виступали геортонімами (назвами свят на честь святих) і були для українців у XIX ст. важливими хронологічними маркерами. Зі святами українці пов’язували прикмети, які були наслід- ком спостережень за змінами в природі; паремії з геортонімами часто містили й господарські поради, характеристику селянина за ознаками того, як він господарює від свята до свята тощо. У розгляданій збірці зафіксовано окремі народні геортоніми, що складаються з прикметника, який називає ознаку за порою року чи температурою, та імені (Весняний Микола, Теплий Олекса). З’ясовано, що в пареміях найчастіше засвідчено імена святого Петра та святого Юрія, а також похідні при- кметники на означення святкового дня петрівський / петрівчаний / петрівній / Петрів день і назву посту Петрівка. Оскільки в народі двічі впродовж року вшановували святого Юрія, сполука на Юрія (без означення часу свята) стала вживатися жартівливо й набула значення ‘ніколи’ (на Юрія / Юра, як рак свисне), як і вислів на маленького Юрія. Паремії засвідчують, що українці несхвально ставилися до тих, хто захоплювався надмірним святкуванням як приводом не працювати, що спричинило виникнення яскравих оказіональних дієслів, похідних від агіонімів (савити, варварити, амбросити). Паремії, до складу яких входять агіоніми та похідні від них, постають як довершений зразок народної творчості: названі одиниці спричиняли пошук рими, у структурі висловів часто наявний синтаксичний паралелізм. Ключові слова. Агіоніми, геортоніми, онімний простір, мовна картина світу, українські паремії, народна мова XIX ст.

Abstract. The article is devoted to the analysis of hagionyms (names of Christian saints) and their derivatives, attested in the Matvii Nomys collection «Ukrainian Sayings, Proverbs and the Like» (1864). So far, these paroemiological items have not yet been the subject of research in Ukrainian linguistics, whereas such study is relevant for reconstruction of the conceptual and language world model of Ukrainians in the 19th century, in particular an important fragment of this picture relating to spiritual life. It was found that the structure of the these units can be binominal and monomial. Compound units consist of the saint’s title and first name (святий Петро) or the first name and differentiating apposition, mostly an informal name (Петро Верига). Far more numerous are first names of saints, some of which has vernacular variants. In Nomys’s collection hagionyms are often found in saint’s feast day names, which were important chronological markers for Ukrainians in the 19th century. Ukrainians associated church holiday dates with prognostic signs that were the result of observations on changes in nature; also, paroemias with such hagionyms often contained farming and household advice, a description of the peasant on the basis of his farming practices in the period from holiday to holiday etc. Some folk feast names consist of the saint’s first name preceded by the adjective denoting a season or temperature feature (Весняний Микола, Теплий Олекса). Also, the author has found that most frequent are the names of St. Peter and St. George (the great martyr George the Victorious), as well as the names of the Saint Peter holiday (петрівський / петрівній / Петрів день) and of the fast Петрівка. Since St. George was venerated two times a year, humorous expressions with the meaning ‘never’ were coined: на Юрія / Юра, як рак свисне і на маленького Юрія. Paroemias show that the Ukrainians disapproved of those who indulged in excessive celebration, using the latter as an excuse for not working, and this attitud led to the emergence of colorful occasionalisms derived from hagionyms (савити, варварити, амбросити). Paroemias, which hagionyms and their derivatives are a perfect example of folk art, since the latter items could be the cause of rhyming and syntactic parallelismus within the paroemia structure. Keywords: Hagionyms, church holiday names, onomastic space, the language world model, Ukrainian paroemias, the 19th century vernacular.