Астіоніми України: типологія онімного коду

Abstract

Анотація. У статті змодельовано лінгвокультурологічні портрети астіонімів України. Наголошено, що в сучасній лінгвістиці, де антропоцентризм визнано ключовою ідеєю, а в центр культурної традиції поміщено мовну особистість, актуальним стає аналіз ономастичного матеріалу в аспекті взаємодії мови й культури, за якої онім розглядається як індикатор культурних цінностей. Мета розвідки – окреслити лінгвокультурологічні портрети астіонімів України, зокрема назв міст Закарпатської області у контексті онімного коду. Запропоновано таку структуру лінгвокультурологічного портрета астіоніма: ядерна зона (теперішня назва міста, його локалізація); ближня периферія (генеза астіоніма); дальня периферія (характеристика етимона); інтерпретаційна зона (контроверсійні тлумачення, народна етимологія, конотоніми, дескрипції тощо). З’ясовано, що етимонами назв міст, які експлікують інформацію антропонімного індивідуального коду, є слов’янські автохтонні імена-композити, відкомпозитні власні особові назви, відапелятивні власні особові назви, християнські іме- на. Баземами астіонімів, які відтворюють дані антропонімного групового коду, є катойконіми, назви людей за місцем посе- ленням, за належністю до роду, родини тощо. Гідронімний, мікротопонімний, оронімний, ергонімний код презентовано назвами міст, відповідно, з гідронімами, мікротопонімами, оронімами, ергонімами в основах. Меморіальний код – це збереження в назві поселення прізвища відомої особи, ойконіма, агіоніма, хрононіма. Доведено, що традиції та новаторство українського назвотворення, багатство принципів, мотивів, способів та за- собів іменування є вагомою підставою для того, щоб говорити про астіоніми як про згорнуті лінгвокультурні тексти, у яких відбито мову й культуру, історію й географію, національні традиції й суспільну ідеологію та живу, непідробну душу людини-назвотворця. Ключові слова: ономастика; лінгвокультурологічний портрет; астіонім; етимон; ономастичний код; назвотворення.

uthor has modelled linguoculturological portraits of Ukrainian astionyms in the article. It has been emph sised that in modern linguistics, where anthropocentrism is recognised as a key idea and the linguistic personality is placed in the centre of the cultural tradition, the analysis of onomastic material in the aspect of interaction between language and culture becomes topical, when the onym is considered as an indicator of cultural values. The aim of the research is to outline the linguoculturological portraits of Ukrainian astionyms separate, names of cities of the Zakarpattya region onyms code. The following structure of the linguoculturological portrait of the astionym has been offered: nuclear zone (the present name of a city, its localisation); close periphery (genesis of the astionym); far periphery (characteristics of the etymon); interpretation zone (controversial interpretations, folk etymology, connotonyms, descriptions, etc.). It has been found out that the etymons of city names explicating information of the anthroponymic individual code are Slavic autochthonous composite names, coming-from-composite proper personal names, coming-from-appellative proper personal names, Christian names. The basement of astionyms reflecting anthroponymic group code data are demonyms, names of people by locality, by family, and so on. The hydronymic, microtoponymic, oronymic, ergonymic code is presented by the names of cities, respectively, with hydronyms, microtoponyms, ergonyms in their bases. A memorial code is the preservation of a famous person’s name, oikonim, agionim a chrononym in the settlement name. It has been proved that traditions and innovations of Ukrainian naming, the richness of principles, motives, methods and means of naming are a good reason for speaking of astionyms as encyclopedic linguocultural texts, which reflect language and cultur and the living, genuine soul of the man-namemaker. Keywords: onomastics; linguoculturological portrait; astionym; etymon; onomastic code; naming.