Посесивний компонент у складі чеських антропонімних формул XIV–XVIII століть

Abstract

Анотація. У статті проаналізовано продуктивність, словотворчі та морфологічні особливості посесивів у скла- ді чеських антропонімних формул допрізвищевого періоду. У чеських писемних пам’ятках допрізвищевого періоду посесивні назви представлені меншою кількістю фіксацій, ніж індивідуальні чи відтопонімні. З відходом західних слов’ян від давніх патріархальних традицій і відносно раннім утвердженням права приватної власності іменуван- ня за главою сім’ї в чехів втрачає актуальність. Цим чеська антропонімосистема помітно відрізняється від східно- і південнослов’янської, де патронімічні назви були надзвичайно актуальними. Еволюція чеської АФ особове ім’я + посесивний компонент відбувався в тому ж напрямку, що й у всіх слов’янських мовах: від аналітичних до синтетичних патронімів. Описова посесивна назва реалізована у вигляді ад’єктивного патро- німа, андроніма, назви за іншим родичем, назви за іншою особою (часто підданого за його паном). Синтетично вираже- ний посесив у чеських дволексемних іменуваннях XV–XVIII ст. реалізується у вигляді двох морфологічних варіантів: субстантивного та ад’єктивного. Ад’єктивний варіант чоловічих іменувань утворювався за допомогою суфіксів -ův/-ov, рідше -ů, -in, субстантивний варіант суфіксів – -ic, -ec, -ovic. До ХIV ст. продуктивністю вирізнявся патронімічний фор- мант -ovic, згодом -ův. Часто чеські пам’ятки фіксують і десуфіксовані патроніми, коли у функції допрізвищевої назви вжито ім’я батька без присвійних формантів. З огляду на те, що чехи рано відмовилися від патронімічних формантів, використовуючи десуфіксовані патро- німи, функцію посесивів виконували також демінутивні суфікси -ek, -ес, -ík, приєднані до особового імені батька. Сімейна пов’язаність осіб у представників шляхти виражалася не словотворчими формантами, а на лексичному рівні, до прикладу, відтопонімним означенням, котре вказувало одночасно і на рід, вихідцем з якого був денотат, і на місце, де цей рід проживав. Це була опосередкована вказівка. Крім того, чеська шляхта досить рано почала використовувати індивідувальне прізвисько якогось предка у ролі допрізвищевого родинного означення. Ключові слова: антропонімійна система, антропонімна формула, посесивний компонент, патронім, андронім, посесивний формант, десуфіксований патронім, демінутивний суфікс.

Abstract. The article analyzes the productivity, word-formation and morphological features of possessives in the Czech anthroponymic formulas of the pre surname period. In the written Czech monuments of the pre-surname period, possessive names are represented by the fewer fixations than individual ones or toponymic attributes. With the departure of the Western Slavs from the ancient patriarchal traditions and the relatively early establishment of the right of private property, the naming of the head of the family loses its relevance within the Czechs. This is how the Czech anthroponymic system differs from the East and South Slavonic ones, where patronymic names were extremely relevant. The evolution of the Czech AF personal name + possessive component took place in the same direction as in all Slavic languages: from analytical to synthetic patronymics. Descriptive possessive name is realized in the form of adjectival patronymic, andronym, names after another relative, names after another person (often manservant to his master). Synthetically expressed possessive in the Czech two-lexeme names of the 14th–18th centuries is realized in the form of two morphological variants: substantive and adjective. The adjective variant of masculine nouns was formed with the help of the suffixes -ův / -ov, less often -ů, -in, the substantive variant with the suffixes -ic, -ec, -ovic. Until the 14th century the patronymic suffix -ovic, later -ův was highly productive. Czech monuments often record the de-suffixed patronymics as well, when the name of the father is used without the proper forms as a function of the surname. Due to the fact that the Czechs have early abandoned patronymic formants, using de-suffixed patronymics, the function of the possessives was also performed by the diminutive suffixes -ek, -es, -ík, attached to the personal name of the father. The family ties of the nobility were expressed not by the word-formative forms, but at the lexical level, for example, by a toponymic attribute, which indicated both the clan from which the denotation came from and the place where this clan lived. This was an indirect instruction. In addition, the Czech nobility began to use the individual nickname of an ancestor as a pre-family name. Keywords: anthroponymic system, anthroponymic formulas, possessive component, patronym, andronym, possessive formant, de-suffixed patronymic, diminutive suffix.