Образно-стилістичний потенціал антропонімів як невід’ємний елемент структури художніх текстів Мирослава Дочинця

Abstract

Анотація. Статтю присвячено дослідженню образно-стилістичного потенціалу антропонімів як невід’ємного елемента структури художніх текстів Мирослава Дочинця на матеріалі романів «Лис», «Криничар», «Мафтей». Власні назви людей (імена, прізвища, прізвиська) вивчає розділ ономастики – антропоніміка. На сьогодні антро- поніміка виділилася в окремий розділ мовознавства як самостійна наукова одиниця, особливо вона почала розвиватися в середині ХХ ст. Неповторність творчості Мирослава Дочинця визначається найрізноманітнішими знахідками і проявами на різних рівнях художнього тексту: лексичному, граматичному, синтаксичному. Особливу роль у розкритті смислового спрямування творів, семантики тексту відіграють антропоніми, що свідчить про багатство виражальних засобів, філо- софізм, глобальний погляд на світ автора. З огляду на брак розвідок, присвячених аналізу особливостей антропонімів, постала необхідність різноаспектного вивчення мовотворчості цього автора. Мета – розкрити образно-стилістичний потенціал антропонімів як невід’ємний елемент структури художніх тек- стів. Основні завдання полягали в тому, щоб виявити в художніх текстах Мирослава Дочинця антропоніми як один із ключових засобів текстотворення; проаналізувати їх образно-стилістичний потенціал, з’ясувати роль антропонімів як елементів художньо-естетичного освоєння дійсності в прозовому дискурсі. У результаті аналізу установлено, що антропоніми як компоненти художнього мовостилю по-різному виявляють свій текстотвірний потенціал: не тільки стають мітками, позначками, маркерами в прозовому творі, а й набувають ознак ключових слів, стають елементом метафоризації та символізації. Підтверджено думку, що виділення в складі лі- тературно-художніх антропонімів емоційно-оцінних та інформаційно-оцінних власних назв й загальноооцінна тональ- ність ускладнюється, оскільки їхня посилена експресія об’єднує всі компоненти задля виконання естетичної функції прозового дискурсу. Зазначимо, що таке дослідження онімного простору безмежно розширило художню палітру мит- ця, зробило її гнучкою і багатобарвною, вивершеною і оригінальною. Ключові слова: мовостиль, персоносфера, ономастика, оніми, антропоніми, символізація, естетизація.

Abstract. The article is devoted to the investigation of figurative and stylistic potential of antroponyms as the integral part of the structure of creative works written by M. Dochynets such as «Lys», «Кrynychar», «Мaftei». Proper names (names, family names, nick names) are studied by the brunch of onomastics, which is called antroponomy. Nowadays, it has been distinguished into a separate brunch of linguistics as an independent scientific unit, especially it began to develop in the middle of the 20th century. The uniqueness of works of M. Dochynets is determined by the most diverse findings and manifestations at different levels of the literary text: lexical, grammatical, syntactic. Anthroponyms play a special role in revealing the semantic direction of works and semantics of the text, which testifies to the richness of means of expression, philosophism, and the author’s global view of the world. Given the lack of intelligence devoted to the analysis of the peculiarities of anthroponyms, there was a need for a multifaceted study of the language of this author. The aim – to disclose figurative and stylistic potential of anthroponyms as an integral element of the structure of artistic texts. The main tasks were to identify anthroponyms in literary texts of Myroslav Dochynets as one of the key means of text creation; to analyze their figurative and stylistic potential, to find out the role of anthroponyms as elements of artistic and aesthetic development of reality in the artistic text. As a result of the analysis it is established that anthroponyms as components of artistic style reveal their text-forming potential in different ways: not only do they become labels, marks, markers in a prose work, but also acquire features of keywords, become an element of metaphorization and symbolization. The opinion is confirmed that the separation of emotionally-evaluative and information-evaluative proper names in the composition of literary and artistic anthroponyms and the general evaluation tone is complicated, as their enhanced expression unites all components to perform the aesthetic function of prose discourse. It should be indicated, that such a study of the anonymous space infinitely expanded the artist’s artistic palette, made it flexible and multicolored, perfect and original. Кeywords: language style, personal sphere, onomasthics, honyms, antroponyms, symbolyzing, aesthetics.