Деякі спільні моделі словотвору топонімів у хорватській і українській мовах

Abstract

Анотація: Топонімічна система, формуючись протягом тривалого часу, увібрала в себе культуру, мову, час, про- стір, етапи і соціально-історичні умови розвитку суспільства. Крім цього, номінація завжди національно специфічна в тому сенсі, що закріплює в собі історично сформовану картину світу в свідомості народу – суб’єкта номінації. Зовсім не досліджені словотвірні й мотиваційні засоби утворення топонімів у хорватській і українській мовах. І хорватська, й українська – слов’янські мови. У них і донині помітний спільний запас праслов’янських словотвірних засобів. Тому цікаво простежити, наскільки і в яких напрямах розвинули словотвірні можливості дві споріднені мови у сфері топоні- мії. Також не менш важливо наголосити, що хорватська й українська мови не сусідні, не контактні мови, тобто всі їхні спільні риси – результат праслов’янської спадщини, а не запозичення або впливу. Такий аналіз може стати основою для подальшого порівняльного і контрастивного аналізу словотвору двох споріднених мов. Зіставлення словотвору топоні- мічної системи двох мов дозволило виділити багато спільних ознак. Це свідчить про давність і важливість найменувань місцевостей у житті людей, а також і про спільні мотиваційні і словотворчі можливості. Простежується спільний арха- їчний праслов’янський шар в обох мовах, який можна пояснити лише історичною спорідненістю двох народів. Навіть після століть самостійного розвитку, контактів з іншими народами, впливу інших мов не можна не помітити схожість у деяких топонімах. Це такі назви, які можна пояснити лише спільним походженням: укр. Київ – хорв. Kijevo, Kijev dol, укр. Вінниця – хорв. Vinica, укр. Волинь – хорв. Volinjа та ін. Схожість у словотворчих та мотиваційних засобах не менш цікава. Ми знайшли багато спільних афіксів, які в обох мовах вживаються для утворення топонімічної лексики. Аналіз деяких словотвірних моделей утворення топонімів у хорватській і українській мовах відкрив цілу низку нових напрямків. Проаналізований матеріал достатньо широкий, і неможливо його охарактеризувати в межах однієї статті, тим більше, якщо сам матеріал вказує на потребу в подальшому аналізі на різних мовних рівнях і в різних напрямах. Ключові слова: топонім, лексема, твірне слово, суфікс, закінчення, формант.

Abstract. Toponymies system, formed for a long time, is a reserve that reflects culture, language, time, space, stages and socio-historical conditions of society development. In addition, the nomination is always nationally specific in the sense that enshrines a historically formed picture of the world in the minds of the people – the subject of the nomination. Word-of-word and motivational means of formation of place names in Croatian and Ukrainian languages have not been studied at all. Both Croatian and Ukrainian are Slavic languages. They have a common stock of Proto-Slavic word means, which is noticeable today. Therefore, it is interesting to trace how and in what directions two related languages in the field of place names have developed word-of-word capabilities. It is also equally important to emphasize that Croatian and Ukrainian languages are not neighboring, not contact languages, that is, all their common features are the result of the Proto-Slavic heritage, and not borrowing or influence. Such analysis can become the basis for further comparative and contrasting analysis of the word form of two related languages. The comparison of the word form of the toponymic system showed a lot in common between the Ukrainian and Croatian languages. This indicates the antiquity and importance of localities in people’s lives, as well as the common motivational and word-forming possibilities. There is a common archaic proto-Slavic layer in both languages, which can only be explained by the historical affinity of the two peoples. Even after centuries of independent development, contacts with other peoples, the influence of other languages, it is impossible not to notice similarities in some place names. These are such names that can only be explained by common origin: Ukr. Kyiv – Khorv. Kijevo, Kijev dol, Ukr. Vynnytsia – Khorv. Vinica, Ukr. Volyn – Khorv. Volinj, etc. Similarity in word-forming and motivational means is no less interesting. We found many common affixes that are used in both languages to form place names. The analysis of some word-of-word models for the formation of place names in the Croatian and Ukrainian languages has opened a number of new directions for further research. The analyzed material is wide enough and it is impossible to analyze it within one article, especially if the material itself shows the need for further analysis at different language levels and in different directions. Keywords: place name, lexeme, piece word, suffix, ending, formant.