Прізвиська в говірках Закарпаття: лексико-семантичний та словотвірний аспекти (на матеріалі говірки с. Сокирниця Хустського району)

Abstract

Анотація. Прізвиська українців здавна привертають увагу мовознавців, адже в них захований місцевий колорит, риси характеру та зовнішності людини, її діяльність тощо. А якщо мова йде про прізвиська українців однієї говірки, то це не тільки опис життя, побуту, діяльності людей, а й збереження та фіксація територіальних діалектів, їхніх фонетич- них, лексичних, морфологічних, словотвірних рис, а також синтаксичних конструкцій, бо іноді прізвиська українців Закарпаття можуть мати вигляд словосполучень або навіть речень. Тому нашою метою є проаналізувати лексико-се- мантичний та словотвірний аспекти неофіційних антропонімів говірки села Сокирниця Хустського району Закарпат- ської області. Основними завданнями є зібрати прізвиська в говірці с. Сокирниця Хустського району Закарпатської області, зробити лексико-семантичний аналіз фактичного матеріалу, виявити словотвірні типи та з’ясувати словотворчі засоби, за допомогою яких утворюються прізвиська в говірках Закарпаття. Найчисельнішою групою прізвиськ в обстежуваній говірці є назви людей за видом їхньої діяльності чи професі- єю: Хоурушíлник, Цир’куни́к, Гудачóк (рідше Гýдик), Гýдачка тощо. Окрему групу прізвиськ становлять найменування, отримані людьми від назви батька, матері, діда, чоловіка, дружини тощо, так звані родичівські прізвиська. В обстежуваній говірці ми виявили патроніми, метроніми, андроні- ми, прометроніми, гіноніми. Загалом в говірці с. Сокирниця Хустського району Закарпатської області ми зібрали близько 150 неофіційних найменувань людей, які є невід’ємним культурним та науковим надбанням народу. За такими прізвиськами людина ставала впізнаваною, іноді навіть забували справжнє прізвище, а часто й ім’я. Прізвиська в селах могли отримувати не окремі особи, а цілі родини. Наприклад, у давнину дітей було в сім’ї багато, сини одружувалися, приводили невісток, всі жили на одному великому подвір’ї і отримували спільне прізвисько. Прізвиська, які отримувала людина, зберігали- ся і для наступних поколінь. Люди вже переставали займатися тими видами діяльності, чи взагалі зникали реалії, через які вони отримали прізвисько, але неофіційна назва продовжувала «супроводжувати» людину. Ключові слова: антропоніми, прізвиська, закарпатські говірки, лексико-семантичний та словотвірний аспекти.

Abstract. The nicknames of Ukrainians have long been attracting the attention of linguists, hiding the local flavor, traits of the character, person’s appearance, their activities etc. Considering the Ukrainian nicknames of one patois, then it is not only the description of life, a person’s household activities, but also the preservation and fixation of territorial dialects, their phonetic, lexical, morphological, word-forming features and syntactic constructions. The nicknames of Ukrainians of Transcarpathia might resemble the phrases or even sentences. Therefore, the goal of the study is to analyze the lexical-semantic and word-forming aspects of non-official anthroponyms of Sokyrnytsia patois (Khust district, Zakarpattia region). The basic tasks are to collect the nicknames of Sokyrnytsia patois (Khust district, Zakarpattia region), to perfom lexical and semantic analyses of the material, to identify word-forming types and to find out the word-forming means by which nicknames are formed in the dialects of Zakarpattia. The most numerous group of nicknames in the patois under consideration is represented by the names of people formed after their activity or profession: Hourushil’nyk, Tsyrkunik, Hudachok (rarely Hudyk), Hudachka, etc. A separate group of nicknames consists of those obtained by people after the names of father, mother, grandfather, husband, wife, etc., the so-called relative nicknames. In the patois under consideration we have fixed patronyms, metronyms, andronyms, prometronyms, gynonyms. In general, in the Sokyrnytsia patois (Khust district, Zakarpattia region), we have collected about 150 non-official names of people being their integral cultural and scientific heritage. With such nicknames, a person became known, and might even forget his real name. Nicknames in the villages could be given not to individuals, but to the whole families. In ancient times, for example, there were many children in the family, sons got married, all the family lived together and received a common nickname. These nicknames were preserved for future generations. People were no longer engaged in those activities, or the realities through which they received the nickname disappeared, but the unofficial name continued to “accompany” the person.