Космоніми як невід’ємна стилістична складова створення поетично-метафоричного хронотопу в художньому тексті

Abstract

Анотація. У статті розглядаються особливості використання та функціонування космонімів (власних назв об’єктів у межах космічного простору) в поезії, а саме на матеріалі ліриці англійських поетів-романтиків Дж.Г. Бай- рона і Джона Кітса. Оповита романтичним та міфологічним серпанком космопоетонімна лексика моделює потужний метафоричний контекст та надає підвищеного експресивного забарвлення оповіді у структурі поетичного тексту як єдиного образно-семантичного простору. Виконуючи головним чином такі функції як емоційно-естетичну та симво- лічну функції, космоніми концентрують в собі зміст значної частини поетичного тексту, де в міру свого розгортання поетична оповідь накопичує інформацію, необхідну для появи того чи іншого космоніма для вираження основних поетичних мотивів ліричного сюжету. За волею автора власна назва може суттєво змінювати свою функцію, називаючи не той або не зовсім той об’єкт, який закріплений за ним носіями мови. Нове образне значення розкривається контекстом й обумовлене змістом тексту в цілому. Це потребує при аналізі ономастичної лексики у поетичних творах Дж.Г. Байрона і Джона Кітса максимально повно враховувати всі фактори, що визначають образний зміст космонімів, у їх комплексі. Космоніми у поетичних тво- рах репрезентують індивідуальний неповторний стиль митців, виступають яскравими та активними показниками спе- цифіки їх онімного письма, створюють барвистий онімний простір поезій. Проведений аналіз доводить, що вживання тих чи інших космопоетонімів передусім залежить від змісту та тематики поетичного твору авторів, що й зумовлює функціонування певної космонімної лексики, організацію особливостей онімного простору . Ключові слова: космонім, хронотоп, онімний простір, символічна функція, поетичний контекст.

Abstract. Cosmonyms (proper names within outer space) occupy an important place among the semiotic-valuable categories of the author’s ontology, productively participate in the formation of the artistic picture of the world in a literary work. The scientists Yu.O. Karpenko, O.Yu. Karpenko, L.F. Fomina, T.Yu. Kovalevska, V.M. Kalinkin, M.R. Melnyk, O.D. Polyanichko proved the figurativeness of cosmonyms is undoubtedly an indispensable background for creating the appropriate mood in the literary text. In all cases when stars or other names of cosmic objects are mentioned in landscapes, characters’ reflections or in author’s digressions, they are perceived as an integral component of the state of the lyrical hero or the artist himself, and also create a special poetic-metaphorical chronotope in the work. The purpose of the article is to analyze the cosmopoetonymic content of lyrical works of prominent romantic poets of English literature G.G. Byron and John Keats, to identify and trace the features of cosmic names as an integral stylistic component of creating a poetic-metaphorical chronotope in a literary text. As a rule, cosmic names in a literary text serve primarily as a means of localizing the action, being an important component of chronotopic means, and also contain a huge rich figurative and stylistic potential to romanticize, expressively color the literary text, thereby subtly working for artistic unity and the corresponding content of a given poetonymosphere of the work. Thus, the analysis shows that cosmonyms perform text-forming and expressive-aesthetic functions, acquire poetic-lyrical symbolic connotation of their stylistic usage. Poetic onomastics is an inexhaustible source of powerful verbal and figurative means of poetic creativity, where cosmopoetonyms are transformed from means of expression into means of representation that build a unique landscape-philosophical, romantic, elevated-lyrical meaning of poetry. Created by G.G. Byron and John Keats, symbolic speech with the help of cosmopoetonymic nominations in the context of their poetic-romantic works is unique, first of all, due to the colorful flickering of metaphorical meanings of cosmonyms which create a bright figurative context and the corresponding local-temporal unity of the considered poetic works. Keywords: cosmonym, chronotope, onymic space, symbolic function, poetic context.