Медитації-веснянки в жанровій системі лірики Володимира Самійленка

Abstract

Анотація. У статті розглянуто особливості ліричних медитацій-веснянок в жанровій системі поезії Володимира Самійленка. Потреба краще вивчити окремі грані творчості цього самобутнього поета, належно оцінити його внесок у розвиток української лірики на одному з переломних етапів її історії зумовлюють актуальність цієї роботи. Осно- вні завдання статті: визначити місце медитацій-веснянок у жанровій системі лірики письменника; окреслити витоки жанру та вивчити особливості його функціонування в доробку автора та в типологічному аспекті; продемонструвати значущість творчості В. Самійленка та його сучасників для подальшого розвитку жанру. Було окреслено поетику досліджуваного жанру та його функціонування в жанровій системі філософсько-медита- тивної поезії автора. Визначено ключові концепції текстів, що репрезентують цю форму лірики: ідея космічної гармо- нії й досконалості природи, рефлексія від її споглядання, що переходить у самозаглиблення, музикальність ритмічного малюнку. Простежено засоби інкрустування цього жанру до структури ліричного циклу «Весняні пісні». На матеріалі твору «Весняна елегія» виокремлено творче новаторство В. Самійленка на жанровому рівні: зміщення акценту із сус- пільної проблематики на екзистенційні мотиви, посилення психологізму за рахунок відмови від пейзажної описовості. В аспекті розширення поетики медитацій-веснянок значущим є незавершений ліричний цикл В. Самійленка «Весна». Його аналіз у контексті типологічно близьких творів сучасників письменника – Б. Грінченка («Весняні сонети») та І. Франка («Веснянки») дає змогу простежити ключові риси та провідні мотиви творів цього жанру в поезії кінця XIX ст. (градація почуттів, викликаних очікуванням приходу весни; оновлення природи після весняного дощу; покло- ніння ліричного героя перед красою та гармонією природи), а також відзначити внесок В. Самійленка в його розвиток (варіативність форм циклу, поява екологічної проблематики). Концептуально близькою до розглянутих текстів автора також є пейзажно-настроєва лірика Лесі Українки, яка вважається вершиною розвитку досліджуваного жанру в поезії раннього українського модернізму. Таким чином, медитації-веснянки у творчості В. Самійленка органічно втілюють особливості творчої натури поета та актуальні мистецькі концепції його епохи. Ця самобутня форма стала важливим компонентом жанрової системи лірики письменника, виразником значущих елементів її художнього світу (космічна гармонія та краса природи, увага до внутрішнього світу людини та її взаємодії зі світом). Ключові слова: медитації-веснянки, ліричні жанри, жанрова система, Самійленко, рефлексія, природа.

THE SPRING MEDITATIVE POEMS IN VOLODYMYR SAMIILENKO’S POETRY GENRE SYSTEM The article considers the peculiarities of lyrical spring meditative poems in Volodymyr Samiilenko’s poetry genre system, shedding the light on certain aspects of his original works and assessing his contribution to the Ukrainian poetry development at the turning point in its history. The main research objectives are to determine spring meditative poems place in the writer’s genre system, outline the genre origins and its functioning and typological features, and demonstrate how Volodymyr Samiilenko’s and his contemporaries’ works influences the further development of the genre. The article explores poetics of analyzed genre and the way it functions in the genre system of the author’s philosophical and meditative poetry. The key concepts represented in spring meditative poems are the idea of cosmic harmony and nature perfection, reflection from nature contemplation which turns into self-immersion, musicality, and rhythmics. The research traces the means for genre inlaying into lyrical cycle «The Spring Songs». Volodymyr Samiilenko’s genre innovations are investigated in «The Spring Elegy» where the author shifts the emphasis from social issues to existential motives and strengthens psychologism by abandoning descriptive landscapes. Samiilenko’s unfinished lyrical cycle «The Spring» is significant step in genre development of spring meditative poem. Analyzing it in the context of typologically similar works written by poet’s contemporaries such as «The Spring Sonnets» by Borys Hrinchenko and «The Spring Poems» by Ivan Franko allows us to trace the key features and leading motives in this genre in the late 19th century – feelings gradation caused by spring anticipation, nature renewal after spring rain, persona worshipping nature’s beauty and harmony – as well as underline Samiilenko’s contribution to spring meditative poem development which manifests itself in form variability and emergence of environmental issues. Analyzed Samiilenko’s works are conceptually close to emotional-topographic poetry by Lesia Ukrainka which is considered to be the culmination of this genre development in early Ukrainian modernism. Thus, Volodymyr Samiilenko’s spring meditative poems organically embody the peculiarities of the poet’s creativity and artistic concepts in his era. This original form has become an important component of writer’s lyrics genre system, expressing significant elements in his artistic world, namely cosmic harmony and nature beauty as well as attention to the inner world of a person and their interaction with the world. Keywords: spring meditative poems, lyric genres, genre system, Samiilenko, reflection, nature.