Англійська мова у Європейському Союзі в контексті брекзиту

Abstract

Європейський Союз – це складне наднаціональне утворення, до складу якого входить 27 держав, що спілкуються 24 офіційними мовами. Фор-мально поширена у ЄС політика мультилінгвізму на практиці застосовуєть-ся рідко, адже ведення офіційної документації 24 різними мовами – завдання непросте. Упродовж останніх десятиліть головними робочими мовами Євро-пейського Союзу були англійська, французька та німецька з великим доміну-ванням англійської як мови міжкультурної комунікації. Вихід Великобританії з ЄС, відомий як брекзит, привернув увагу політиків та дослідників до май-бутнього англійської мови в ЄС. Серед імовірних прогнозів спостерігаються дві радикально протилежні точки зору – від повного припинення використан-ня англійської мови у сфері офіційної комунікації ЄС, так званого Engxit, до утвердження нового, європейського, варіанту, відмінного від стандартної англійської мови, так званого Euro-English. Здійснений у статті контент-ана-ліз англомовного медійного дискурсу 2016–2021 рр. демонструє, що більшість видань продовжує оцінювати англійську мову як головну мову ЄС та світу; lingua franca; найпопулярнішу для вивчення іноземну мову; нейтральну мову глобальної та міжкультурної комунікації. Щодо характеристик нового варі-анту англійської мови (Euro-English), то вони різняться – від позитивних до негативних, сконцентрованих на помилках та відхиленнях від стандартного варіанту англійської мови. Проте саме існування такого варіанту англійської мови у ЄС уже майже не викликає сумнівів як у дослідників, так і в пересічних громадян. Ймовірно, вихід Великобританії з Євроспільноти може слугувати початком процедури кодифікації європейського варіанту англійської мови та його подальшого активного використання в офіційній комунікації ЄС.

Today the EU consists of 27 member states speaking 24 official languages. Formally widespread in the EU, the policy of multilingualism is rarely applied in practice, as keeping official documents in 24 different languages is not an easy task. In recent decades, the main working languages of the EU have been English, French, and German, with a strong predominance of English as the language of intercultural communication. Brexit has drawn the attention of politicians and researchers to the future of English in the EU. There are two radically opposite views among the predictions – complete stop of the use of English in the field of official communication in the EU, the so-called Engxit, or the adoption of a new, European version, the so-called Euro-English. The article demonstrates the results of the content analysis, which was carried out on the basis of the English-language media discourse of 2016-2021. Most of the analyzed publications continue to evaluate English as the main language of the EU and the world; lingua franca; the most popular foreign language to study; the neutral language of global and intercultural communication. The characteristics of the new version of the English language (Euro-English) in media differ – starting from positive to negative, focused on errors and deviations from the standard version of the English language. However, the very existence of such a variant of the English language in the EU is almost beyond doubt for both researchers and citizens. It is likely that the UK’s withdrawal from the European Community could mark the beginning of a process of codification of the European variant of English and its further active use in official EU communication