Модус фамільярності комунікативної поведінки у когнітивно-дискурсивному висвітленні

Abstract

У статті висвітлюється модус фамільярності як когнітивно- дискурсивний феномен, що є складником національної комунікативної по-ведінки. Постулюється теза про розмежування традиційного лінгвости-лістичного підходу до розуміння фамільярності та сучасного когнітивно- семіотичного і дискурсивного ракурсів вивчення об’єкта дослідження. З огляду на попередні дослідницькі візії науковців, які дотримуються різ-них наукових позицій, надається визначення модусу фамільярності як семі-отичного конструкта мовної/комунікативної свідомості і конституента національної комунікативної поведінки. Окрему увагу приділено зіставлен-ню дефініцій фамільярності, зафіксованих у лексикографічних джерелах української і німецької мов. Відповідний словниковий матеріал і окремі при-клади розмовних дискурсивних практик дозволили висвітлити когнітивно- дискурсивний характер функціювання і реалізації модусу фамільярності як одного з різновидів семіотичних модусів комунікативної поведінки та простежити специфіку досліджуваного феномена в німецькій комунікативній культурі. Окремо розглянуто традиційну диференціацію трьох рівнів емоційно-експресивного забарвлення лексики та відповідне виокремлення трьох стилів спілкування, зокрема й фамільярного. Реалізація когнітивно-семіотичного модусу фамільярності в межах нейтрального стилю спілкування регламентована специфікою дискурсивного простору, в якому відбувається національна комунікативна поведінка, а також соціальними/статусними, ґендерними, віковими, професійними, спеціальними/фаховими і т.д. особливостями співрозмовників. Когнітивно-семіотичний модус фамільярності дотичний до зниженого стилю спілкування, але в поодиноких випадках може корелювати і з високим стилем, що залежить не лише від дискурсивного простору окремої лінгвокультури, а й від конкретних умов і обставин мовленнєвої взаємодії.

The article highlights the familiarity mode as cognitive-discursive phenomenon that is a component of national communicative behaviour. It postulates the distinction between the traditional linguistic and stylistic approach to understanding of familiarity and both modern cognitive-semiotic and discursive perspectives of investigating the object of study. Considering the previous research views of scholars who hold different scientific positions, the definition of the familiarity mode as a semiotic construct of language/communicative consciousness and a constituent of national communicative behaviour has been provided. Special attention is paid to the comparison of definitions of familiarity represented in lexicographic sources of the Ukrainian and German languages. Relevant vocabulary data material and some examples of conversational discursive practices allowed to highlight the cognitive-discursive nature of functioning and implementation of familiarity modus as one of the varieties of semiotic modes of communicative behaviour and to trace the specifics of the studied phenomenon in German communicative culture. The traditional differentiation of three levels of emotionally-expressive colouring of vocabulary and the corresponding separation of three styles of communication, including familiar one, have been considered separately. The implementation of the cognitive-semiotic familiarity mode within the neutral style of communication is regulated by the specifics of the discursive space in which the national communicative behaviour takes place, as well as social/status, gender, age, professional, special, etc. features of interlocutors. Cognitive-semiotic familiarity mode is related to a reduced style of communication, but in some cases may correlate with high style, which depends not only on the discursive space of a particular linguaculture, but also on the specific conditions and circumstances of speech interaction.