Невербаліка емоцій

Abstract

Антропоцентрична парадигма сучасної лінгвістики характеризується підвищеним інтересом до проблем мовної та мовленнєвої репрезентації емоцій. Емоції відіграють важливу роль у пізнанні світу та його осмисленні. Емоції ще не є формою пізнання, але вони викликають у свідомості людини певні переживання, тобто переживання нею ставлення до самого себе, до реальної дійсності, до пізнання і діяльності. Емоції – це специфічна, своєрідна форма когніції, відображення й оцінки навколишньої дійсності людиною. Саме в емоціях знаходить віддзеркалення ставлення певних об’єктів до існування людини як природної та суспільної істоти, до її потреб і прагнень і ставлення людини до них. Дослідження емоцій неможливе без комплексного аналізу невербальної поведінки як біологічно детермінованої системи, яка є невід’ємною частиною процесу спілкування. Існує принаймні дві семіотичні площини емоцій – вербальна, що представляє мовне вираження емоцій, та невербальна, що ілюструє їх фізіологічний прояв. Уся взаємодія людини з навколишнім середовищем має певне емоційне забарвлення. Емоції природно включаються у спілкування між людьми. Це емоційне ставлення, що супроводжує вербальне вираження, формує невербальні аспекти обміну інформацією – невербальне спілкування. Особливість елементів невербальної комунікації в тому, що вони формуються раніше, ніж вербальна частина висловлювання, яка накладається на попередньо виражену невербальну частину. Між вербальними та невербальними складниками можуть складатися різні типи взаємозв’язків. Як правило, емоційний контекст мовлення, за яким слідує паралінгвальний компонент, ідентичний своєму логічному змісту і значною мірою посилює його. Основними невербальними засобами вираження емоцій є кінетичні, фонаційні та проксемні.

Anthropocentric paradigm of modern linguistics is characterized by an increased interest in the problems of language and speech representation of emotions. Emotions play a vey important role in cognition of the world and its understanding. Emotions are not yet a form of cognition, but they cause certain experiences in the human’s mind, that is, the experience of his attitude to himself, to reality, to cognition and activity. It is a specific, unique form of cognition, reflection and evaluation of the surrounding reality by an individual. The attitude of certain objects to the existence of a person as a natural and social being, to his needs and aspirations and individual’s attitude to them is reflected in emotions. The research of emotions is impossible without a comprehensive analysis of nonverbal behavior as biologically determined system, which is an integral part of the process of communication. There are at least two semiotic planes of emotions - verbal, representing the linguistic expression of emotions and nonverbal representing physiological manifestation of emotions. All human interaction with the environment has a certain emotional coloring. Emotions are naturally included in the communication between people. This emotional attitude accompanying verbal expression, forms nonverbal aspects of information exchange – non-verbal communication. The peculiarity of the elements of nonverbal communication is that they are formed earlier than the verbal part of the utterance, which is superimposed on the previously expressed nonverbal part. Different kinds of relationships can develop between verbal and nonverbal components. As a rule, the emotional context of speech, followed by paralinguistic component is identical to its logical sense and greatly enhances it. The main nonverbal means of expressing emotions are kinetic, phonic, graphic and proxemic.