Візуалізуючи наратив: лютерівська теологія у гравюрах Лукаса Кранаха

Abstract

Протягом історії розвитку християнства велися дискусії щодо того, яким має бути церковне мистецтво, у якій формі і які завдання виконувати. В добу Реформації ці дискусії спалахнули з новою силою. Більшість реформаторів дотримувалися думки про необхідність очищення церкви від творів мистецтва, які розглядалися як спадщини католицизму. Іконоборчий рух, що вилився у погроми церков та нищення творів мистецтва у Віттенберзі на початку 1522 р. спонукали Мартіна Лютера публічно висловити свою незгоду із радикальними реформаторами та висловити власну позицію щодо зображувального мистецтва у реформованій церкві. У серії проповідей з 9 по 16 березня 1522 р. (Invocavit), Мартін Лютер рекомендував знищувати ті зображення, які ставали об’єктом поклоніння, однак вважав за доцільне залишати твори мистецтва, що унаочнюють біблійні історій чи реформаційні ідеї. Для Лютера вирішальним аргументом ставало дидактичне значення зображень. Розглянуто основні положення із серії проповідей (Invocavit), в яких Лютер не лише засудив вандалізм іконоборців, але й аргументовано довів, що наявність творів мистецтва в церковному просторі не суперечить Біблії, а, навпаки, допомагає краще зрозуміти важливі істини. Звернено увагу, що наслідком толерантної позиції Лютера стало ілюстроване гравюрами Лукаса Кранаха видання Вересневої Біблії (1522). Розглянуті наративні і візуальні джерела доводять, що завдяки Реформації мистецтво гравюри отримало новий імпульс, а лютеранство сформувалось не лише як церква культури слова, але й культури ока. Встановлено, що головною вимогою до мистецтва було точне дотримання наративу, що спостерігається у проаналізованих гравюрах Лукаса Кранаха. Розглянуто, що гравюри до книги Об’явлень характеризуються не лише дотриманням точності тексту, але й загостреною полемічністю, наданням нового звучання біблійним символам, різкою критикою католицької церкви, візуалізацією головних ворогів реформованої церкви. Доведено, що полемічна спрямованість гравюр викликала зацікавленість і сприяла комерційному успіху Вересневої Біблії. З’ясовано, що відмова протестантських митців від традиційних сюжетів, не стала настільки руйнівною, а в окремих випадках, це привело навіть до збагачення європейської візуальної культури. Ключові слова: Реформація, Мартін Лютер, Лукас Кранах, гравюра, ілюстрування Біблії, книга Об’явлень.

The early stage of the Reformation in Germany was marked by an iconoclastic movement inspired by radical reformers. In the scientific literature, iconoclasm is often interpreted as a phenomenon that became a catastrophe for German art, as it halted its renaissance progress. The purpose of the article is to prove that the Lutheran Reformation did not become an event that stopped the development of German art, but, on the contrary, gave a new impetus to its development, especially the art of engraving. Throughout the history of Christianity, there have been discussions about what church art should be, in what form it should exist and what function it should carry. In the days of the Reformation, these discussions flared up with renewed vigor. Most reformers held the view that the church needed to be cleansed of works of art that were seen as a legacy of Catholicism. The iconoclast movement that transitioned into church pogroms and the destruction of works of art in Wittenberg in early 1522 prompted Martin Luther to publicly express his disagreement with the radical reformers and to express his own position on the fine arts in the reformed church. In a series of sermons from March 9 to 16, 1522 (Invocavit), Martin Luther recommended the destruction of images that became objects of worship, but considered it appropriate to leave works of art that illustrate biblical stories or reformation ideas. For Luther, the didactic significance of images became a decisive argument. The main points of the series of Luther’s sermons (Invocavit) show that he not only condemned the vandalism of iconoclasts, but also argued that the presence of works of art in the church does not contradict the Bible, but, on the contrary, helps to better understand important truths. It is noted that the result of Luther's tolerant position was the edition of the September Bible (1522) illustrated by Lucas Cranach's engravings. The reviewed narrative and visual sources prove that due to Reformation the art of engraving received a new impetus, and Lutheranism was formed not only as a church of the culture of the word, but also of the culture of the eye. It was established that the main requirement for art was strict adherence to the narrative, which is observed in the analyzed engravings of Lucas Cranach. It is considered that the engravings to the book of Revelation are characterized not only by the accuracy of the text, but also by sharpened polemics, adding a new sound to biblical symbols, sharp criticism of the Catholic Church, and visualization of the main enemies of the Reformed Church. It is proved that the polemical orientation of the engravings spurred interest and contributed to the commercial success of the September Bible. The rejection of traditional plots by protestant artists did not become overly destructive, and in some cases, it even led to the enrichment of European visual culture. Keywords: Reformation, Martin Luther, Lucas Cranach, engraving, Bible illustration, book of Revelation.